Оповідання "Лист з минулого"

Лист з минулого

    Сонце піднялося високо. День жаркий, тому у будинку відчинені вікна. Катерина прибирала .  Любила цим займатися, особливо у вихідні. Відволікалася від нав’язливих думок і користь від цього була. 

    Дівчина витирала полиці із книгами і  одна впала. Одразу впізнала цю книгу. Це подарунок Микити.  Перше кохання, але ніхто про це не знав. Навіть він сам. Хоча читати цю книгу  так і не наважилася. Боялася, але чого сама не знала. Обережно протерла  і, розгорнувши, торкнулася сторінок. Але всередині знайшла конверт. На ньому  написано її ім’я.

    Серце затріпотіло. Відклала книгу убік і присіла на канапу. Розгорнула. Це лист. Минуло три роки відколи подарували цю книгу, а цей лист  помітила лише сьогодні. Ніби і не хотілося ворушити старе, але цікавість взяла гору. Взялася читати.

Моя люба, Катю.

Знаєш,  давно хотів сказати, що  кохаю і вже дуже довго.  Знаю, що можливо, кажу це занадто пізно і у такий спосіб, але не міг зізнатися . Не знаю чи це взаємно, але ти  перше і єдине кохання. Дуже хотів, щоб це знала. Не знаю,  вирішиш прочитавши це, але знай, що хай там як складуться обставини, а моє ставлення до тебе не зміниться ніколи.  Кохав і кохаю тільки тебе. Я завжди з тобою. Пам’ятай про це!

   На очі навернулися сльози. Цього не може бути. Чому  знайшла це лише через три роки? Чому не відкрила книгу раніше? ЧОМУ?

Дівчина чудово пам’ятала  адресу. Взяла лист, одягла пальто і викликала таксі.

     Здавалося, що хвилини тяглися вічність. Коли нарешті підійшла до будинку, то одразу  впізнала. Хоч ремонт його не оминув, але все одно залишилися ще знайомі деталі. Вже хотіла ступити за огорожу, але двері відчинилися. Звідти вийшла жінка з коляскою, а поруч він. Микита. Катя одразу все зрозуміла. Вони подружжя в якого вже навіть є дитина.

Щоками покотилися сльози. Так,  бажала йому щастя, але боляче. Знала, що кохатиме  завжди, адже він дуже важлива частина її життя. Чудово розуміла, що якби знайшла той лист раніше, то зараз могла би сама бути на її місці.

    Вирішила не псувати своїм візитом молодій парі сімейне життя. Не ворушити минуле. Вони щасливі разом і це чудово. Катя глянула на них востаннє і зникла до того, як Микита подивився у її сторону. Більше дівчина ніколи не з’явиться біля того дому. Дивно, на що сподівалася? Невже чекала, що  зустріне її з розкритими обіймами і поцілунками? Звісно, що він не збирався чекати її протягом всього життя. Але якби знала про це раніше. Якби  тоді зізналася… 

    Притиснула лист до серця, як єдиний спогад  кохання. Все, що у неї залишилося. Серце розривалося на шматки. Чудово розуміла, що краще ніколи б не розгортала тієї книги. Ніколи не знаходила цього листа з минулого…