Оповідання "Зів'яла троянда"

Зів’яла троянда

   Місяць пробивався  промінням у вікно  кімнати дівчини. Евеліна сиділа і споглядала на букет троянд, який  подарували три дні тому. Дивно  від того, що стільки часу минуло , як тут стоїть, а дівчина і досі не могла відірвати від нього очей. Хоча  вже трохи підв’ялий, але здавалося, що цією красою можна милуватися вічно. Було у цьому щось особливе навіть загадкове. Душу гризли сумніви, адже кохала одного, а квіти приймала від іншого. Хоча чомусь з кожним днем, її симпатія зростала до зовсім не того, до кого повинна була б. Але не зізнавалася у цьому навіть сама собі, не те що комусь із них.  У двері подзвонили. Дивно. Хто це так пізно міг бути? Відчинила, але чомусь навіть не здивувалася. Перед нею стояв Адріан.

-  Нічого не хочеш пояснити?!

-  І тобі доброї ночі. Відповідала спокійно у той час, коли він здавалося ще трохи і закипить від гніву.

-  Ну? Слухаю.

-  Що ну? Можеш нормально пояснити.

-  Цей букет від нього так? Ну звісно, Евеліна й не сумнівалася, що він дізнається про цей подарунок, але  здивована тим, що  прийшов за три дні ще й так пізно.

-  Вриваєшся сюди, посеред ночі і запитуєш про цей букет саме зараз, коли він тут вже три дні?!

-  Так. Саме так. Все правильно розумієш, але поясни мені, чому він дарує тобі квіти. Що взагалі відбувається?

-  Слухай, поговоримо завтра, а зараз йди і заспокойся.

-  Ні,  поговоримо сьогодні, прямо тут і зараз.

-  Не буду тобі нічого пояснювати, поки не заспокоїшся, тим більше, що не має тут нічого такого, просто звичайний букет квітів.

-  То чому взяла його? Для чого? Щоб мене позлити? Чи ,можливо, хочеш бути з ним, а не зі мною?  Розлючено вийняв букет із вази і кинув  на підлогу. Дівчину це розлютило. Мало того, що  вривається сюди посеред ночі, висуває звинувачення, то ще й псує  подарунки. Звісно,  ніби й кохала Адріана, але просто хотілося чимось  допекти. Довести, що Евеліна не  власність.

-    А можливо, й справді хочу бути з Арсеном. То що з того? Поглянула  в очі. Чекала, що  щось скаже, щось на кшталт:  кохає і боїться втратити, чи  не хоче ні з ким ділити, але  просто зустрілася з  поглядом, який сповнений люттю. Підняв долоню і вдарив. Впала  прямо на букет троянд. Шипи врізалися в губу і з неї потекла кров.

За декілька хвилин шоку обох, до хлопця дійшло, що  щойно накоїв . Адріан кинувся до дівчини, але  зупинила його рукою.

-  Пробач, я не…

-  Просто йди звідси. Забирайся геть із мого життя.

Спробував ще щось сказати, але Евеліна навіть не глянула на .  Чула, як зачинилися вхідні двері і лише тоді дала  емоція волю.  Плакала. Сльози відчаю змішувалися із квітами. Боляче, хоча все ще кохала. А можливо, вже й ні. Не знала. Заплуталася у своїх думках, почуттях.

     Піднялася. Глянула на букет, пелюстки ,  заляпані  кров‘ю. Підняла квіти і поставила  на стіл. З губи і досі сочилася кров, але фізичний біль - ніщо порівняно із тим, як же сильно боліла душа. 

    Взяла одну квітку до рук. Зів’яла, але красива троянда. Символ кохання, ніжності, пристрасті, а також шипів і нестерпного болю…