Оповідання "Стукіт у двері"

     Повна темрява. У ванній кімнаті чулися схлипи. Плакала дівчина. Марго. Чому? Побачила коханого хлопця з іншою. Навіть не хотіла дивитися на це видовище. Було достатньо однієї миті, щоб все зрозуміти. Перед очима і досі спливала та картина. Ілля і вона. А Марго просто стояла з боку і спостерігала за цим видовищем, не в змозі абсолютно нічого зробити. Та й що вона могла вдіяти? Це його вибір і вона чомусь була впевнена, що він обдуманий.

     Намагалася звернути на себе його увагу і вже думала, що їй це вдалося, але…                                       Боляче було розуміти. Що стільки зусиль. Нервів і сили потрачено намарно.

     Сьогодні зрозуміла, що для нього вона була лише іграшкою, хоча навіть не так, а просто  зручною. Він знав, що завжди міг на неї покластися  і підло цим користувався. Якщо він до неї телефонував і просив приїхати, то Марго рушала не вагаючись навіть посеред ночі. І зараз знову все йшло по колу. Вона гірко плакала і ці сльози були вперемішку з валідолом.

    Під очима були темні кола від втоми, волосся заплутане, а обличчя червоне і розпухле від сліз. Раптом почула стукіт у двері. Відчиняти не хотіла. А для чого? Слухати начебто справжні слова підтримки? Зараз не хотіла нікого ні бачити ні чути.

     Стукали настирливо. Пройшло п’ять хвилин, а у двері і досі ламалися. Марго підвелася, вийшла з ванною і різким рухом відчинила двері.

   Перед нею стояв Олексій. Хлопець, який був у неї закоханий, вона про це знала, але вперто стверджувала, що вони можуть бути лише друзями і не більше. Він не знав про те, що сталося, а зараз стояв на порозі квартири із букетом квітів і коробочкою її улюблених цукерок.