Поцілунок на бокалі

Фінал оповідання "за адресою"

- Я розумію тебе. Але я готовий залікувати всі ті шрами, які залишилися на твоєму серці. Я прошу тебе – він опустився перед нею на коліна – пробач.

- Все не так просто, як тобі здається. – Вона рвучко піднялася і пройшла до дверей. Чоловік смикнув її за руку, Аделіна глянула на нього.

- Залиш мене!

-  Я не можу. Я тебе кохаю! І більше я нікуди не піду. Я п’ять років мріяв про цю зустріч. І не дозволю тобі ось так просто зникнути. – Хотіла сказати, що йому це не заважало, але не встигла навіть рота розкрити, як він притягнув її до себе і поцілував. Як вона не хотіла, а пручатися не могла. Їй так не вистачало його всі ці роки. Цієї впертості, наполегливості… Досі кохала і з роками лише сильніше. Може таки варто знову йому довіритися? Дати ще один шанс цьому коханню?                                                                           Він занурився у її волосся.

- Я зроблю тебе щасливою. Обіцяю. – Вона мовчала просто торкаючись його руки.   – Ти згодна стати моєю дружиною?  - Здавалося весь світ навколо зупинився у мертвому чеканні її рішення. І він нарешті почув її тихе

- Так.

Ось воно. Нова сторінка і вже зовсім інший розділ тепер вже спільного життя.  Вони знайшла його, а все тому, що звернулася за адресою…

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше