За адресою

За адресою

   Вечір. Аделіна терміново їхала у робочих справах. Просили поїхати до клієнта і забрати у нього підписані документи на будівництво здається. Виникало тільки одне запитання: чому так пізно? Гаразд. Нехай. Все одно хотіла розвіятися. Можливо в інший день би не поїхала, але сьогодні день, коли вона мала вийти заміж рівно п’ять років тому.  Не хотіла про це згадувати, але саме тому не хотіла залишатися зі своїми думками, спогадами на одинці. Здригнулася від дзвінка. Це її директор.

-   Аделіно, ще раз вибач, що турбую у поза робочий час, але щоб ти не їхала в офіс кажу адресу: вулиця Калини, будинок номер одинадцять. Клієнт – Кравчук Федір Тимофійович.

-    Дякую. Документи вести в офіс?

 -   Можеш завести вже вранці.

-    Дякую. До побачення.

-    Бувай.

Отже Кравчук Федір Тимофійович. Чому це видавалося таким знайомим. Але дивувало те, що вона не пам’ятала такого клієнта. Або просто забула. Відчувала щось таке рідне, а може просто здавалося. Викинула цю думку з голови.  Вулиця Калини праворуч. Звернула. Знайшла потрібний будинок. Добре, що там хоч є світло. На мить відчула незручність, але якщо вона вже тут, то потрібно йти далі. Вийшла з машини.

   Ввійшла на подвір’я, постукала у двері. Одразу чомусь опустила погляд. Здавалося не пройшло і десяти секунд, як їй відчинили, наче чекали під порогом.

-  Добрий вечір.

- Добрий. – Дівчина і досі не підіймала очей.

- Мені потрібен Кравчук Федір Тимофійович, повідомили, що можна забрати документи.

- Ви звернулися за адресою, хоча ніякий документів у мене не має.

Що пробачте? – Аделіна підняла погляд. Завмерла. Перед нею стояв не просто чоловік. Це її перше кохання…