4

Місто зустріло нас старою церквою, охайними вулицями й майже повною відсутністю заторів.

За якихось десять хвилин ми вже паркувалися біля торгового центру.

— У вас сорок хвилин, — оголосив Ян. — Потім обідаємо і вирушаємо далі. Тримай. — Він дістав із гаманця готівку й простягнув мені.

— Я все поверну. Чесно.

— Міро, я піду з тобою! — одразу заявила дівчинка.

За наступні сорок хвилин ми встигли більше, ніж я очікувала.

Спортивний костюм, кілька футболок, майка, шорти, кеди, пляжні капці. Потім засоби гігієни та білизна.

Також прихопили дві бандани. Єва обрала рожеву, а я — синю.

— Тепер ми офіційно команда, — урочисто оголосила вона.

Повертаючись до виходу, мала раптом завмерла біля книжкового магазину.

— Хвилинку!

І перш ніж я встигла щось відповісти, зникла між полицями.

Повернулася вона справді швидко. Щаслива і з новою книжкою в руках.

— Нова частина! — повідомила вона так, ніби щойно виграла в лотерею. — Про дівчинку-детектива.

— Ти любиш детективи?

— Обожнюю. Вона розкриває злочини.

— У твоєму віці я читала про чарівників.

— А я хочу розслідувати справжню справу. Але Ян каже, що я тільки пригод на свою п'яту точку шукаю.

Я розсміялася.

— І багато вже розкрила?

— Поки що ні, але я вчуся. Одного разу я відпрацьовувала стеження за Яном. Він живе неподалік і часто повертається від нас пішки. От я й «вела» його до самого під'їзду.

Я не втрималася й розсміялася.

— Оце так! Дуже сердився?

— Ще й як. А потім узяв і розповів усе мамі з татом.

— Та як він міг…

— От і я так сказала.

Єва так тяжко зітхнула, ніби й досі не пробачила йому тієї зради.

— Щоб розкрити справу, треба ставити правильні запитання. І до тебе в мене вже є кілька.

Я похитала головою.

— І які ж? Навіть страшно стало.

— Про весілля не питатиму. Це очевидно заборонена тема.

— Дякую.

— Але в мене є й інші.

Я зітхнула.

— Хто б сумнівався.

— У тебе що, немає друзів, які могли б допомогти?

— Є.

— Рідні?

— Теж є.

Мала насупилася.

— Тоді чому ти не звернулася до них?

Я на кілька секунд замислилася.

— Бо іноді навіть найріднішим і найближчим людям важко пояснити те, чого сама не до кінця розумієш.

Вона задумливо кивнула.

— Все складно?

— Так, це непросте питання.

— А колеги?

— Особисті проблеми краще не змішувати з роботою.

— Дорослі такі дивні.

— Тут я з тобою згодна.

Ми якраз підійшли до машини, коли Ян закінчив телефонну розмову й прибрав мобільний до кишені.

— Міро, а ким ти працюєш? — поцікавилася дівчинка.

Ян глянув на мене поверх даху автомобіля.

— Єво, такі дівчата, як Міра, навряд чи працюють, — кинув Ян. — Зазвичай про них хтось піклується.

Я завмерла.

Отже, ось якою він мене бачить.

Дівчина, яка звикла, що всі проблеми за неї вирішує хтось інший. Мене й раніше так недооцінювали — досить часто, щоб я навчилася не показувати, як це болить.

Я повільно видихнула.

— Я працюю в кейтеринговій компанії. Організовуємо харчування для весіль, корпоративів і приватних заходів.

— О! — Єва аж підскочила. — То це ти маєш стосунок до всіх тих неймовірно красивих столів із купою смаколиків?

— Саме так.

— Я ж казала, Яне! Не дарма Міра їде з нами.

Я всміхнулася.

— Щоправда, я не стою біля плити. Працюю з клієнтами: допомагаю скласти меню, продумати формат заходу, щоб усе пройшло як треба.

— А готувати вмієш?

— Вмію. Для себе. Іноді для друзів.

Єва задоволено кивнула.

— Тоді ми точно з голоду не помремо.

Ян нічого не сказав. Просто мовчки складав пакети в багажник, ніби це було значно важливіше за нашу розмову.

— А нам приготуєш щось? — не вгавала мала.

— Якщо буде така можливість — із задоволенням.

Єва вже влаштувалась на задньому сидінні й гортала сторінки з таким зосередженим виглядом, що здавалась цілком іншою дитиною — тихою, заглибленою в себе.

Пообідали ми в невеликому кафе неподалік торгового центру. Єва майже не відривалася від нової книжки, Ян відповідав на повідомлення, а я вперше за весь день просто сиділа й ні про що не думала.

За пів години ми знову були в машині.

Якщо історія вам подобається, не забудьте залишити ❤️ на сторінці книги. Для вас — один клік, а для мене — величезна підтримка! Дякую!