Розділ 11. Розмова та підтримка

Катя:
 

Моєму здивуванню не має меж, коли повернулася роздивитися хто до нас говорить. Не розумію свої емоції чи я рада, чи розчарувалася, що побачила перед своїми очима Павла з Сашою. Як вони теж опинились в тому самому барі, що і ми? Це напевно просто збіг обставин.

-Доброго вечора, Павло Олексійовичу,- мовить Юля, а я ніяк не можу прийти до тями, дійсно не очікувала їх тут побачити,- А ви дуже швидко зі своїм другом приїхали.

-Були неподалік на зустрічі, так можна до вас приєднатися чи ні?,- Не дочекавшись відповіді починає сідати біля мене, а Саша з іншого боку ближче до Юлі.

-Ми не проти, а тільки за. Так дівчата?,- дивиться на нас Юля, але в її погляді щось є незрозуміле мені.

-То ви хочете сказати, що ви були десь поряд і вирішили зайти до цього бару?,- Запитання пряме і локанічне для Павла.

-Катерино, не буду від тебе приховувати. Я тобі подзвонив, а подруга твоя підняла слухавку та сказала де ти,- від почутого я зразу подивилася на Юльку, тепер зрозуміло, що вона так приховувала за тим поглядом.

-Про що ви хотіли поговорити, якщо дзвонили у мій вихідний?,- опановую свої почуття та задаю питання.

-Ми можемо поговорити удвох?

-Добре,- піднімаюся зі стільця,- Давайте тоді поговоримо на вулиці, а то тут дуже шумно. Дівчата, ми ненадовго відійдемо.

-Я з тобою згоден,- та прямує зі мною до виходу.
 

Прохолодне вечірнє повітря весни, приводить до тями від алкоголю. Так поспішала вийти з бару, що забула верхній одяг взяти. Та Павло теж, незвично бачити його не в костюмі, а в темно-синіх джинсах та в класичній кофті білого кольору. Йому дуже личить такий стиль одягу. Далеко не відходимо від закладу, зупинились біля його машини, що було припаркована неподалік.
 

-Я слухаю про, що хотіли поговорити?

-Хотів тебе запитати,- підходить ближче майже впирається до мене, ніби зараз огорне своїми обіймами, але цього не робить,- Можеш мені пояснити, що між нами?

-А що між нами?,- ледве тихо чути мої слова.

-От і я теж це запитую. Не можу збагнути, але в тобі щось таке є, що манить мене як магніт,- рукою проводить плавно поправляючи  моє волосся за вухо, а потім великим пальцем ніжно проводить по контору обличчя до підборіддя на ньому зупиняється та дивиться в мої налякані очі,- Твій поцілунок змінив мене. Я не розумію, що зі мною.

-Це просто був поцілунок,- відхиляюся від нього та роблю крок назад, щоб тримати від нього відстань від спокуси та спогадів.

-Можеш побути моєю дівчиною на один день?

-Тобто твоєю дівчиною? Та ще на один день, ти думаєш про те, що ти мені пропонуєш?,- нервово відповіла я.

-Ти так здивувалася та обурилася ніби я пропоную тобі секс на одну ніч.

-Це звучить якось дійсно так, чи я щось не розумію?

-В мене скоро важливий захід по роботі де будуть дуже впливові люди, тому мені потрібно бути там у супроводі з дівчиною.

-Міг це запропонувати якісь інші дівчині,- ляпнула, а потім пожаліла за свої слова та прикусила губу.

-Ти права, але не має коли шукати, я і так поринув з головою в документах. Нам потрібно виграти цей тендер, якщо ні то ми багато втратимо грошей та репутацію.

-А яка буде вигода в мене від цього?

-Заплачу суму, яку тільки скажеш. То, що домовились?

-Я тобі щось казала мені платити? Мені твої гроші не цікавлять.

-А тоді…  щоб ти хотіла?

-Одне бажання, але пообіцяй його виконати.

-Бажання? Ти серйозно?,- Сміється з мене, з моїх слів,- Ти могла запропонувати будь що на світі, а пропонуєш одне бажання?

-Так, що тут такого? Значить не дуже тобі потрібна моя допомога,- повертаюсь, щоб піти від нього.

-Добре, я згідний,- зупиняє мене тримаючи мене за руку,- Бажання, так бажання.

-От і чудово.

-В тебе такі руки холодні. Ти замерзла? Йди но сюди,- тягне на себе і я за лічені секунди в його обіймах, вдихаю його аромат парфумів. А він долонями проводить по моїй спині, дійсно так тепліше. Але не розумію від обіймів чи від почуттів до нього.

-Думаю, краще нам повернутися назад.

-Гаразд, Катю, але в мене до тебе є ще одне запитання,- так і не відпускає з обіймів.

-Яке?  Я ж вже погодилася на твою пропозицію.

-Не про це буде йти мова. Скажи мені правду,- не відводить очей від моїх,- Тобі подобається Саша?

-Саша? Твій друг?

-Так, він. Подобається чи ні?

-Саша не мій типаж. І я знаю, що він дуже подобається Юлі. Чому ти це питаєш?

-Забудь. То, що пішли? Нас там чекають за столом,- відпускає з обіймів та йде поряд біля мене.

За нашим столом голосно панував шум та різні обговорення. Це нікого не відволікало, бо за іншими столиками теж панували такі застілля. Випивали коктейлі та сміялися розповідаючи різні історії з життя.

-Ооо, ви б бачили, що Катя вчудила в університеті на першому курсі.

-Ні-ні. От тільки не ця історія,- починаю сміятися і ховати руками обличчя.

-Що ж таке було?,- Запитує Саша з цікавості.

-То було діло на посвяті в першокурсники…

-А цього я ще не чула про сестру,- мовила Діана, спираючись ліктями на стіл голову,- Розказуй мені вже цікаво.

-Вона поспорила з старостою, що зможе пронести алкоголь так щоб не знали викладачі. Бо не можна було пити на посвяті була заборона від керівника.

-Алкоголь? І як вона принесла?

-Було важко, але ми з Юлею придумали перелити горілку та вино в пачки від соку. І все пройшло чудово, а нам потім казали, що ми з Юлькою бармени коли наливали з під столу.

-Ага було чудово, поки нас викладач не спалив.

-Цікаво як же?,- запитує нас сестра.

-Він підійшов до нашого столу і попросив соку, а хлопці  випадково дали не  з того пакета. Потрібно було бачити очі викладача, як він наливає в стакан прозору рідину,- починає сміятися Юля.

-Ні- ні, потрібно бачити наші очі,- всі починають сміятися з нас.

-Катю, а що далі було з вами?,- цікавиться Саша відпиваючи  свій коктейль.

-Я вже не пам’ятаю, що було.