5.2

– Припини блазнювати, – буркнула вона, скривившись.

Пройшла до крісла біля нерозтопленого каміна. Мить повагалась і все ж кинула згусток вогню на дрова. Голодне полумʼя одразу ж вгризлось у сухе дерево, смачно ним захрустіло, розбризкуючи іскри і видихаючи тепло і сивий дим.

– І не намагався, – усміхнувся Рей, втім, наближатись до розлюченої магині вогню не поспішав.

– Звісно, – скривилась есса Аттахар, повернувшись і впʼявшись у сина важким поглядом. І вмить прищурилась, немов зазирнула прямо в душу: – Що ти там взагалі забув?

– Підтримую сімейні традиції Аттахарів, ессо Ріано, – пафосно заговорив Рей. – Ми, величні магічні роди, зобовʼязані віддати борг Імперії, відслуживши біля Щита. Повинні докласти всіх сил і вмінь, аби не дати Сірим землям розростись, поглинути ще бодай…

– Я тебе зараз стукну, – буркнула Ріана, на мить заплющивши очі. Перевела подих і все ж запитала: – Міг би бодай ближче щось обрати. Хоча яка різниця? Імператор і так буде біситись.

– З чого б це? – щиро здивувався Рей, тонко відчуваючи мить, коли буря ще не вщухла, але вже пішла на спад.

Мати не поспішала відповідати, немов обдумуючи, що саме має право сказати.

– Імперії потрібен Чорний вогонь, – все ж відповіла вона. – Поряд з троном. На знак лояльності і примирення. Сам розумієш, ми з батьком все ще не найбажаніші особи при дворі. Але Ваелан міг би дарувати прощення нащадку двох сильних магів. І наблизити на знак єдності великих родів. Це був твій шанс увійти до найближчого оточення імператора.

Рей скривився так, немов наївся недостиглих лимонів. Інтриги і політику він щиро ненавидів. І вважав, що чесна служба куди краща, ніж ці всі закулісні домовленості і словесні баталії.

Ріана оцінила вираз обличчя сина. Вона чудово розуміла його невдоволення. Сама свого часу дала драпака в той же Харат і подалі від корони кронпринцеси. Тому чи засуджувала вона вибір сина? Ажніяк! Злилась на інше.

– Міг би повідомити нас, – зітхнула вона, скривившись. – Твій батько навіть за всього бажання не зможе до завтра прибути в Бронру. А Таяна і Вейлена тобі ніколи не пробачать цієї втечі.

– Гнів сестер я якось переживу, – хмикнув Рей. – Зрештою, вони все одно поки дар не опанують будуть сидіти вдома під батьковою опікою. Тож… Фактично нічого б не змінилось.

Ріана з докором глянула на сина, але зрештою, варто визнати, він мав рацію. Проте, визнавати це вона не збиралась.

– І взагалі… Чому про те, що мій син їде до урші на роги, я дізнаюсь від чужих людей? 

– Майже рідних шпигунів, – охоче поправив матір Рей і все ж підійшов до каміна та опустився в сусіднє з материним крісло.

Вона ж глянула на нього так, що йому варто було якщо не спалахнути, то бодай засоромитись. Але куди там? Тому, усвідомивши марність убивчих поглядів, Ріана перевела погляд на полумʼя, що танцювало свій дикий танець у каміні. Задумалась, і Рей не поспішав переривати цю задумливість відповідями на поставлені запитання.

– А знаєш, може, воно й на краще, – зробивши якісь власні висновки, несподівано благодушно вирішила Ріана, відкинувшись на спинку крісла і зчепивши пальці в замок. – Принаймні, туди його імператорська величність своїх протеже відправити не наважиться.

– А можна якось більше світла пролити на останні твої висновки? – подався вперед Рей, нутром відчуваючи, що нічого доброго не почує.

І мав рацію.

– Любий мій сину, дорослий достатньо, аби робити правильні висновки, – усміхнулась Ріана, поглянувши на сина трохи насмішкувато. – Я сказала що? Що його величність жадає наблизити тебе до трону, показати єдність родів… а як можна це показати найкраще?

Рейхара буквально перекосило від цілком логічного припущення.

– Відчув глибину ями, яку тобі викопали? – хмикнула Ріана. – З одного боку, це політично вигідне і перспективне для тебе рішення. Не здивуюсь, якщо Ваель за тебе і якусь з доньок віддасть. Небогу так точно.

– Я не хочу одружуватись, – повідомив очевидне для матері Рей.

– А то я не знаю, – хмикнула на це Ріана. – Он, аж на край світу зібрався… Але, любий мій, хто б тебе питав? – і в її голосі майнула гіркота. Вони з Райтаром за можливість обирати досі не розплатились до кінця. – Зрештою, палац – підступне місце. Десь хильнув трохи зайвого. Прокинувся в ліжку з… благородною ессою. Може б, так то ще повідпирався. Але імператор вміє вчитись на помилках, тож есса точно завагітніла б. І от щоб скандал не роздувати, ти вже нещасно одружений чекаєш первістка.

– Гадаєш, що я б не впорався з власним… – почав Рей і осікся.

Власне, нещодавно він саме не впорався. Піддався бажанню, ніби його зачарували. Може, й зачарували…

Але чомусь не хотілось думати про те, що срібноволоса незнайомка, котру він не наважувався поки назвати на імʼя, була просто засланим імператором інструментом, аби звʼязати Рейхара по руках і ногах. Не схожа вона була… А може, тому й не виникло жодних підозр? Невинна і невміла, трохи перелякана і така щемливо ніжна…

Рей з силою стиснув підлокітник крісла, що не приховалось від пильного погляду матері.

– Не кажи тільки, що ти вже влип, – якось втомлено промовила вона.