11.

Клим одразу ж схопився за гарбуз, за те місце, куди щойно поцілував Юля. Як же приємно! – От з нею краще не сваритись, а цілуватись, – мовив до себе Клим. – Треба буде завтра повторити.
Хлопець викликав таксі, швидко дістався додому та одразу ж ліг у ліжко з надією, що на ранок таки прокинеться зі своєю головою, а не з цим гарбузом. Засинаючи, він думав про свою руду Гарбузку.
Вранці Клима розбудив гучний звук. Хлопець підхопився з ліжка та найперше схопився за голову. Ура! Це була його рідненька білява голова, а не гарбуз.
– Її поцілунок таки подіяв. Моя гарбузова відьмочка,– усміхнувся до себе Клим.
Він обернувся у пошуках джерела звуку, бо зрозумів, що то не будильник. На всю кімнату волав його телефон. На екрані висвітився незнайомий номер. Спочатку Клим думав проігнорувати, але хтось виявився надто наполегливим і телефонував дуже настирливо. Клим приготувався, аби нагримати та натиснув зелену кнопку з'єднання, як почув з динаміка знайомий голос:
– Кабачок, ти здурів?! Ти де вештаєшся?! Чому я все маю готувати до вечірки сама?!
– Привіт, Юлю, – сонним голосом відповів хлопець. – А хіба ми вчора з тобою не провели свято?
– Ні, ти точно здурів! Я ж казала, що в тебе замість голови гарбуз? Ото воно і є! Якщо ти не з'явишся тут через пів години, то разом зі мною ведучим буде Орест! – поставила свою умову руданка і скинула виклик.
– Невже це все мені наснилося? – запитав себе Клим, знову торкнувся руками голови та поглянув на телефон, де значилася дата. – Тридцять перше жовтня... За двадцять хвилин десята... Як за двадцять хвилин десята? Ми ж домовилися о дев'ятій!
Кабачка вітром здуло з ліжка. Так швидко він ще ніколи не збирався, навіть не поснідав, але вже за тридцять хвилин стояв перед Гарбузкою.
Це ж треба! І Орест був тут, як тут.
– Нарешті з'явився! – мовила Юля. – Я вже домовилася про реквізит та узгодила з діджеєм музику, нам залишилося тільки наші слова з тобою розбити.
– Добре. Вибач, що запізнився. Будильник не розбудив, – зізнався Клим.
– Невже! Клим вміє перепрошувати?! – аж відклала сценарій Юля.
– Юлю, ти дуже гарна та талановита, пробач, будь ласка, мене, бовдура, – знову мовив Клим.
– Що з тобою? Ти з руки встав? Чи тебе якісь чесні люди покусали? – відповіла Юля.
– Усе добре, я просто хочу, щоб ти знала, що ти класна, – мовив Клим. От як тепер його дражнити після цих слів? Ще й в очі дивиться так щиро-щиро. Невже правда?
– Відчуваю, що десь має бути підступ, але часу немає розбиратися. Ти сходи перекуси щось, бо до вечора ще купа часу, а я за своїм костюмом поїду. До речі, а де твій костюм? – запитала Юля.
Хоч у Клима лежала маска клоуна у сумці, він сказав інше:
– От разом і підемо за костюмами, щоб мати гарний і гармонійний вигляд разом, – мовив Клим.
Вони разом пішли до служби прокату, але Клима постійно не залишало почуття дежавю. Майже все було, як у його сні. Ну, завершення вечора йому дуже сподобалося і він вирішив поводитися саме, як у сні, аби таки отримати той самий солодкий поцілунок від Гарбузки.