4.

Чомусь Клим вирішив заступитися за дівчину. Це він її Гарбузкою назвав, а іншим зась! Чого це цей макарон її обзиває? У пику захотів?
Обидва хлопці стояли один проти одного та готові були вчепитися у суперника.
– Агов, дівчатка! То будемо грати, чи будете з'ясовувати стосунки? – пролунав голос Юлі, а хлопці синхронно повернули до неї голови. Це вона до них? Це їх обох вона назвала "дівчатками"? От Гарбузка-камікадзе!
– Це Кабачок... – почав було хлопець з іншої групи, але Юля кинула йому м'яч та він змушений був його зловити, аби не прилетіло у ніс.
– Не знаю як ви, але я планую отримати цей залік "автоматом", тому менше тексту, до справи! – скомандувала руданка.
– А ти хоч грати вмієш? – запитав Клим. Ні, ну а що? Не кожна ж дівчина в баскетбол грає, а тут "залік" на кону. – Я можу навчити, – гонорово мовив Клим та відібрав у суперника м'яч, аби показати кілька трюків. Клим грав у баскетбольній чоловічій команді міста та не раз брав участь у змаганнях.
Блондин почав робити різноманітні трюки з м'ячем, бажаючи вразити руданку.
Нічого казати, м'ячем він володів ідеально! Але чи могла Юлія виказати захват? Та ніколи! Краще вже жабу поцілувати!
Коли Клим закінчив майстер-клас, підійшов ближче до Гарбузки та усміхнувся на усі свої зуби. От чим не кінь?!
– Так зможеш? – запитав Клим, боковим зором спостерігаючи, як усі дівчата в залі слідкують за кожним його рухом, не зводячи очей. Ну, король він баскетбольного м'яча, король!
– Хм... – єдине, що відповіла Юля та відібрала м'яч. Руданка не почала набивати м'яч, чи крутити його на пальці, як це щойно майстерно робив Клим. Вона почала перекочувати помаранчеву сферу вздовж свого тіла, підкидати вгору та робити стрибки, гімнастичні елементи. У її виконанні це був не просто м'яч, а продовження її рук. Помаранчева сфера ідеально пасувала до її рудого волосся, а чорний одяг мав контрастний вигляд.
– А ти так? – запитала Юля, коли завершила.
Почулися гучні оплески, хлопці почали свистіти, бо це вийшла не демонстрація здібностей, а справжній гімнастичний номер з м'ячем. Чогось отой свист дуже не сподобався Климу. Навіть не тому, що це були гучні овації та визнання таланту Юлі, а тому, що хлопці аж щелепи загубили, розглядаючи Гарбузку. Його Гарбузку! Чогось Клим вже привласнив руданку собі. От чого вони вирячилися? Очі б їх повилазили. Це ж некультурно! Невігласи бісові!
– То ми будемо грати, чи ви слину будете пускати? – запитав Клим, забираючи м'яч у руданка.
– Будемо грати! – гукнули хлопці з паралельної групи.
– То займайте позиції! – крикнув Клим, підійшов до Юлії та сказав їй тихо. – Пропоную короткочасне перемир'я заради отримання заліку.
– То ти дозволяєш мені грати й без твого навчання та майстер-класу з володіння м'ячем? – запитала Юля.
– От ти не можеш без підколів?
– Добре, тимчасове, перемир'я то тимчасове перемир'я. Але то тільки заради заліку. Більше й не мрій, Кабачок, – відповіла Гарбузка та відійшла від Клима, який ледь стримався від її останнього слова. От відьма!
Клим грав за трьох, бо Ореста і Юру викликали у деканат. Хлопці жили у гуртожитку і там щось сталося, тому їх не було на парі. Інші одногрупники не були настільки гарними гравцями, чого не можна було сказати про Юлію. Вона хоч і не була гарною гравчинею, але її гнучкість, швидкість та вміння прораховувати рухи суперників на кілька кроків вперед, додавали їм балів. Коли її з м'ячем суперники заграли в кут і вона не могла передати м'яч своїм, вона просто усміхнулася хлопцям так, що вони втратили пильність і руданка змогла кинути м'яч Климу, а він кинув у корзину вирішальний м'яч.
– Ура! Ми виграли! – почали вітати один одного одногрупники Юлі. Прибіг обійматися і Клим. Він якраз відкрив руки для обіймів, але Юля виставила вперед руку, зупиняючи попив хлопця.
– Перемир'я завершено! Кабачок, тримайся від мене якнайдалі, – попросила Юлія та пішла з дівчатами до роздягальні.
– От Гарбузка! – буркнув Клим і йому прилетіло м'ячем по голові.
– Я все чую! – усміхнулася Юлія та зникла за дверима.
– Відьма! – гаркнув Клим.