Розділ 10

Сьогодні Мурад не приходить у мою спальню. Швидше за все, він думає над тим, як помститись моєму батькові. І це зрозуміло, адже він мало не помер сьогодні. 

А ще до мене заходить Влад і дає мазь для руки. Це так приємно, адже я знаю, чий наказ він виконує. 

Сплю неспокійно. Кілька разів прокидаюсь, коли лунають постріли. Це все в моїй голові. І я нічого не можу з цим зробити. 

Наступного ранку йду в душ, одягаю чергову сукню, вкладаю волосся і навіть роблю макіяж. Доводиться, тому що синці навколо очей можуть злякати Мурада. 

Я маю бути сильною, якщо обрала шлях боротьби, і ніхто не має знати, що вночі від кошмарів здригалася. 

Коли спускаюсь на сніданок, зустрічаю на кухні Тетяну. Стася, думаю, ще спить і снідати буде пізніше.

– Як ти, Тіно? Я чула про напад, – схвильовано питає. 

– Все добре, – кажу і за стіл сідаю. – Не хвилюйтесь.

Снідаю млинцями та чекаю, коли з’явиться Мурад. Тільки його все нема, і я починаю розуміти, що він не вдома зараз. Цікаво, де ж він провів цю ніч і з ким?

Після сніданку йду шукати Мурада. Мені цікаво, коли ми поїдемо до мого батька. А може, Мурад передумав і ми не поїдемо? 

– Доброго ранку! – на терасі зустрічаю Влада. Мені не можна покидати будинок, але він не злиться, що я тут. – Це вам від лікаря. 

Влад передає мені упаковку протизаплідних пігулок, а я червонію до кінчиків вух. Забираю їх і в кулаку зминаю. 

– Де Мурад? – вирішую змінити тему.

– Скоро буде тут, – відповідає. – Він просив передати, щоб ви підготувалися до зустрічі з батьком.

Прекрасно! Він досі хоче побачитися з ним, а мені до божевілля страшно. Якщо Мурад нічого не боїться, то у мене дикий страх від однієї думки про батька. І як тут бути сильною? 

– Добре, – кажу. 

Повертаюсь у спальню, відкриваю пігулки та дістаю одну. Варто прочитати інструкцію спочатку, але я настільки хвилююсь, що і так нічого не розберу. П’ю одну пігулку, а решту кидаю в шухляду. Через відчинене вікно чую шум двигуна автомобіля – і серце на мить зупиняється. Мурад приїхав, отже, мені треба йти.

Спускаюсь вниз і йду до вхідних дверей. Хочу їх відчинити, але це робить сам Мурад з іншого боку. Роблю крок назад, а він переступає поріг і мене помічає. Повільно оглядає з голови до ніг і начебто залишається задоволеним. 

– Як рука? – питає. 

– Краще. Дякую за ліки, – стримано кажу. 

– Готова їхати? 

– Так. У мене ж немає вибору, – відповідаю. 

– Вибір є завжди, попелюшко, – усміхається і торкається долонею моєї щоки. – Але свій ти вже зробила. 

Мурад цілує, а я відповідаю. Не бачу сенсу грати неприступну. Він має рацію – свій вибір я зробила. І він на його користь. 

– Хороша дівчинка, – задоволено усміхається, коли поцілунок закінчується. – А тепер їдемо в гості до мого тестя. Час налагоджувати взаємини. 

Просто чудово! Звучить як насмішка якась. Мурад хоче налагоджувати стосунки з тим, хто вчора мало його не вбив. Невже він дійсно думає, що щось з цього вийде? Я щось дуже в цьому сумніваюсь. 

Ми сідаємо в автомобіль. Мурад поруч зі мною, а Влад спереду біля водія. Тільки зараз помічаю, що крім нашої їде ще дві автівки з охороною. То ось як Мурад стосунки налагоджувати збирається. 

– До речі, я забув одну дуже важливу деталь, – говорить Мурад і дістає з кишені піджака коробку. Відкриває її, і я бачу дві однакові каблучки. Звичайні золоті кільця, від яких у мене збивається дихання. – Ця твоя. А ця – моя. 

Він віддає мені ту, що менша, і я одягаю її на палець. Дивлюсь, як Мурад спокійнісінько робить те ж саме, і повною мірою розумію, що ми тепер чоловік та дружина. 

– Хіба каблучки обов’язкові? – питаю і роздивляюсь свою, що ідеально підійшла на палець. 

– Звісно, – стримано відповідає. – Ми ж одружені, попелюшко. 

Мене дивує спокій Мурада. Його очі не палають від злості, а на устах застигла усмішка. Він задоволений зараз, отже, має якісь козирі в рукавах. Мені так здається. 

– Що з моїм центром? – питаю. – Я зможу ним керувати?

– Зможеш, – відповідає. – Як тільки розберемось з твоїм татусем, ти будеш мати повну свободу дій. Треба тільки трохи зачекати. 

Повірити не можу, що все так просто. Повна свобода дій… Реально? Як на мене, після вчорашнього це просто неможливо, або ж я і справді нічого не розумію у справах дорослих чоловіків.