Розділ 3

Відчиняю ворота і йду до будинку. Всередині таке відчуття, наче батько знає, де я була всю ніч. Розумію, що це неможливо, але все одно страшно. 

Вчора була якась ейфорія і я нічого не боялася, а сьогодні таке гнітюче відчуття, наче я на межі життя і смерті. А може, так і є? 

Я не шкодую про те, що провела цю ніч з Мурадом. Це було незабутньо. Але зараз треба повертатися туди, де мене ніхто не любить і не поважає. Не хочу, але іншого вибору просто немає. 

– І де тебе носило? – холодно питає батько, коли зустрічаю його у вітальні. Він тримає в руці склянку віскі й дивиться на мене так, наче я зробила щось дуже погане. – Ти хоча б розумієш, у яке становище мене поставила? Мені давно не було так соромно. 

– Вчора я дізналася, що Давид мене зраджує! – випалюю. 

– І що? – байдуже питає батько. – Після весілля зрад не буде. Можу тебе запевнити.

– І все? Більше ти нічого не скажеш? – злюсь. – Твою доньку мішають з лайном! Хоча… кому я це кажу? Мій рідний батько видає мене заміж проти моєї волі! 

Схоже, мої останні слова татові не сподобалися, тому що він кидає склянку об стіну, а я сіпаюсь від звуку битого скла. Тато різко підводиться на ноги та наближається до мене. Дивиться злісно і, здається, хоче скрутити мені шию. 

– Тебе ніхто не змушує! Ти можеш просто зараз забиратися звідси! – гиркає. 

– Поверни мої документи! – кажу. 

– Поверну, – посміхається. – Але знай, що тільки-но ти переступиш поріг будинку, я закрию ту школу, де ти проводиш весь свій час! Підходить тобі таке? 

– Ти ж знаєш, що ні, – ціджу.

– Тоді не дратуй мене! Сьогодні поїдеш вибирати сукню. Ці кілька днів до весілля будеш хорошою дівчинкою і не додаватимеш проблем. А далі нехай Давид з тобою розбирається. Це буде його проблема!

Навіть не знаю, як вдається стриматися і не розридатись. І це говорить мій рідний батько. Розвертаюсь, щоб піти у свою кімнату, але бачу на порозі Ліду – і злюсь ще більше. Мачуха задоволено усміхається, а я повною дурепою почуваюсь. 

Таки знаходжу в собі сили залишити вітальню і йду у свою кімнату. Беру чистий одяг й одразу в душ. Треба змити сліди вчорашнього злочину і вдати, що нічого не було. 

Після душу вирішую увімкнути телефон і набрати Інну. Мені доведеться поїхати за сукнею, щоб батько не злився, але знову ж таки оберу щось посереднє, щоб позлити Давида. 

– Як минув вечір? – питає подруга. – Розкажеш? 

– Звісно. Заберу тебе через пів години. Будь готова, – кажу.

Збираюсь швидко, тому що хочу забратись з цього будинку. Добре, що причина є – поїхати на пошуки сукні. 

Залишаю будинок, сідаю в автівку – і навіть дихається вільніше. А коли територію маєтку покидаю, справжньою людиною почуваюсь. 

Забираю Інну, як домовлялися, і їдемо спочатку на каву. Вже там, за столиком у кафе, розповідаю їй усе. Чим далі заходить моя розповідь, тим більшими стають очі Інни. 

– Ти збожеволіла! – сичить. – Як могла до такого додуматися?!

– Це було спонтанне рішення, – знизую плечима. – Я не шкодую, Інно. Мерзотнику Давиду моя невинність не дістанеться. 

– Тепер вже точно, – хмикає. – Слухай, а той Мурад гарний? 

– Ну… – замислююсь і згадую карі очі чоловіка. – Гарний. По чоловічому гарний. Дуже харизматичний. Давид і близько з ним не стоїть. 

– Я не знаю, Тіно. Ти сильно ризикуєш, – зітхає Інна. – Якщо твій батько дізнається…

– Він не дізнається, – перебиваю подругу. – До весілля так точно. А потім, можливо, Давид йому скаже. А може і ні. Давай не будемо про це думати. Треба їхати по сукню. 

– Яку ти хочеш? Підбирала вже щось? – цікавиться Інна. 

– Нічого не підбирала. Мені байдуже, – фиркаю. 

– Тоді я буду обирати. Можна? – випалює подруга.

– Звісно, – киваю. – Поїхали тоді. 

Залишаємо кафе і їдемо в салон весільних суконь. Далі для мене розпочинається справжнє пекло, тому що я нічого не хочу міряти. Ще й Давид телефонує п’ятий раз за останні десять хвилин. Розізлившись, надсилаю йому своє фото у весільній сукні, і він одразу пише повідомлення:

“Наречений не має бачити сукню нареченої до весілля. Це погана прикмета.”

Фиркаю й одразу пишу відповідь:

“Я знаю. Саме тому і відправила тобі її.”

Дякую за теплу зустріч книги! Подаруйте зірочку, якщо книга знайшла відгук у вашому сердечку