Розділ 2.1

Автомобіль рушає, а мій здоровий глузд махає мені рукою. Тільки от я зовсім забуваю про телефон, який починає дзвонити в сумці. Чоловік відривається від мене й уважно слідкує за моїми діями. Я ж дістаю телефон з клатча і бачу, що це Давид спокою мені не дає. 

Злюсь і вимикаю телефон повністю. Не хочу думати про те, що буде чекати мене завтра. У мене є сьогоднішній вечір, і він обіцяє бути дуже цікавим. 

– Тебе хтось загубив? – питає незнайомець, коли повертаю телефон назад у клатч. 

– Це не має значення, – відповідаю. 

– Як тебе звати? – його голос змушує мене вкритися сиротами. Він грубий, але разом з тим – шалено сексуальний. 

– Тіна. А тебе?

– Мурад, – чоловік торкається пальцями мого волосся і намотує його на палець. 

Тільки зараз до мене доходить, що цей чоловік має якісь східні корені. Він точно не нашої національності. І ім’я таке… цікаве. 

Тим часом автомобіль зупиняється біля готелю, і мені хочеться істерично розсміятися. Схоже, я втрачу невинність у готельному номері з чоловіком на ім’я Мурад. Просто прекрасно. А що ще треба знати? 

– Не передумала? – питає чоловік, коли водій відчиняє двері з його боку. 

– Ні, – твердо відповідаю. 

Мурад виходить першим, а тоді відчиняє двері з мого боку. Подає руку, і я стаю поруч з ним. Ми заходимо в готель, і адміністратор дає Мураду ключі від номера. Схоже, він тут зупинився, отже, не місцевий. Це на краще. 

Коли заходимо в ліфт, двері зачиняються, і Мурад штовхає мене до стіни. Сам нависає зверху і знову цілує. Його рука у мене на стегні й піднімається вище. Обличчя горить, дихання збивається, і я дуже боюсь, що чоловік засміє мої сексуальні навички, або краще сказати – їх відсутність. 

Ми виходимо з ліфта, або краще сказати вивалюємось, і Мурад продовжує мене цілувати. Вкриває поцілунками шию, а я очі заплющую від задоволення.  

Взагалі не думала, що може бути так захопливо з незнайомим чоловіком. Поки що мені все подобається. 

Тільки-но переступаємо поріг номера, у Мурада повністю зносить дах. Він підхоплює мене на руки та несе у спальню. Опускає на ліжко й одразу ж знімає з себе сорочку. Бачу засмагле підтягнуте тіло дорослого чоловіка – і рот слиною наповнюється від захоплення. 

– Продовжимо, попелюшко? – усміхається і знову цілує. Його руки у мене під сукнею. Мурад вправно позбавляє мене білизни й робить так, щоб я кусала уста і муркотіла від незабутніх відчуттів. – Давай позбудемось цього.

Моя сукня падає на підлогу, а вслід за нею і бюстгальтер. Голодний погляд Мурада по моєму тілу бентежить і викликає ще додатковий мільйон мурах. 

Він знімає з себе все, і тут мені стає страшно. Розумію, що ігри закінчилися і дороги назад немає. А може, все-таки втекти? 

Усе відбувається швидко. Я хапаюсь за його плечі, щоб не кричати, і зціплюю зуби. Не думала, що перший раз буде таким, але краще вже пережити його з цим чоловіком, ніж з Давидом. 

Спочатку мені здається, що так погано буде дуже довго. Я навіть готова розплакатися. Але минає трохи часу, і відчуття змінюються. Я лечу кудись і практично нічого не розумію. Мурад – неймовірний чоловік. Він знає, як зробити так, щоб цю ніч я ніколи не забула. 

Ми засинаємо тільки над ранок. Я розумію, що треба зібрати речі та тікати, але сил не вистачає. Обіцяю собі поспати лише годину і таки втекти, а сама лягаю на плече до абсолютно незнайомого чоловіка, і він обіймає мене рукою. 

Прокидаюсь від того, що сонячні промені падають просто на обличчя. Накриваюсь з головою, а потім згадую, що сплю не вдома. 

Різко сідаю і мало не стогну від того, що Мурада поруч немає. Все-таки він прокинувся раніше за мене. 

Тихенько встаю, обгорнувшись ковдрою, і прислухаюсь до звуків у номері. Дуже тихо. Невже Мурад пішов першим? Оце було б чудово!

Радію недовго, тому що бачу записку на тумбі та беру її в руки. Швидко читаю і голосно фиркаю.

“У мене справи зараз. Залишаю свій номер телефону. Буде цікаво почути твої пояснення щодо подарованої мені невинності.”

Ага, розбіглася пояснювати! 

Отже, Мурад усе зрозумів, але не хотів зупинятися. Не розумію, навіщо йому мої пояснення, і точно не збираюсь давати їх йому. Записку зминаю в руці й кидаю назад на тумбу. 

Треба їхати додому. Ця ніч була чудовою, але настав ранок і на мене чекає жорстока реальність.