Глава 85

У двері постукали, і в кабінет до Єгора заглянула перелякана секретарка. В офісі про молодого «спадкоємця престолу» Власова ходили легенди. Недобрі ... Катя працювала у Власова секретарем вже пів року, і вважалася на поверсі «довгожителем». Всі минулі секретарки звільнялися протягом від одного місяця до трьох. Найчастіше в сльозах. Катя поки трималася, хоча недоторканні запаси валер'янки в ящику столу загрозливо танули.
- Єгор Віталійович, вам важливий дзвінок з Китаю ... — Єгор розвернувся на підборах і зміряв дівчину таким поглядом, що їй захотілося провалитися крізь землю.
- Катрусю, хто дозволяв вам входити без стуку? - вкрадливо почав Єгор, відчуваючи, що перед ним дуже до речі виник козел відпущення. Дівчина занервувала, мнучи в руках якусь теку.
- Але я постукала. — Несміливо почала вона, але Єгор вибухнув довгою уїдливою тирадою, в якій досить жорстко проїхався про її розумові здібності та працездатність. Катя шмигнула носом, відчуваючи себе опущеною нижче плінтуса. У цей момент вона прекрасно розуміла тих, хто звільнявся. Якби не іпотека і двоє маленьких дітей, вона із задоволенням пішла б їхній приклад. Але треба триматися ...
 

- Єгор Віталійович, а ви, чому лютує? - Катю посунула в бік, протискуючись в кабінет, стильно одягнена блондинка в сонячних окулярах незвичайної форми. - Перестань, а не то, я закрию тебе прямо тут на тиждень, а ключ викину. Дванадцятий поверх, втекти не вдасться. Тобі піде на користь трішки поголодувати й посумувати.
Єгор засяяв і моментально змінив гнів на милість.
- О, якщо зі мною в кабінеті закриєшся ти, Неллі, то ми знайдемо, чим урізноманітнити своє дозвілля. Може, ти виконаєш свою погрозу прямо зараз? Катя, ви можете бути вільні.

- Єгор, у мене є ще одне прохання до тебе. — Говорити, чомусь, було неймовірно важко, немов не слова, а кругляки вилітали з мого рота.
- Я тебе слухаю.— Кивнув Єгор. Я знову полізла в сумочку і дістала звідти новий телефон, що завдяки моїм старанням, спочив смертю хоробрих.
- Я втопила смартфон у ванній, і він тепер не включається. А там у мене є дуже важливий дзвінок. Вірніше телефонний номер.

Я не записала його нікуди, не зберегла ... але він мені дуже потрібен. Єгор, ти зможеш допомогти? Мені потрібно, щоб фахівці відремонтували мобільний, і дістали звідти цей номер. Це дуже важливо для мене. Я пам'ятаю, у тебе рік тому була подібна ситуація, і ти зміг знайти професіоналів, які відновили тобі все дзвінки за кілька днів. Я хотіла самій шукати контору, але боюся наштовхнутися на шахраїв, які й відновити номер не зможуть, і зітруть всю інформацію. — Єгор окинув мене довгим важким поглядом, але не став ставити зайвих запитань. Напевно, на моє нервозності зрозумів, що справа серйозна. Що справа стосується Влада.

- Добре, Неллі. Я спробую. Зроблю все, що зможу, але не обіцяю ...
- Я розумію! — Полегшено видихнула я і вдячно доторкнулася щокою до його щоки. Єгор насупився, але не зрушив з місця. Було видно, що йому хотілося ще багато чого висловити мені, але він тримався, не бажаючи мене скривдити. - Спасибі!
 

- Тільки у мене є одна умова. — Нарешті промовив Єгор, скупо цідячи слова. Я радісно закивала.
- Так, звичайно, все, що завгодно!
- Підеш зі мною на благодійний бал? Ти сама принесла квитки ...
- Але він буде аж через два місяці!
- І що? - Єгор знизав плечима, обтягнутими в дорогу шовкову сорочку блідо блакитного відтінку. Його обличчя було замкнуто й не виражало зовсім ніяких емоцій. Я хмикнула, не розуміючи, чому Єгор робить з мухи слона.
- Ну, не питання. Піду, звичайно. Хоча ти знаєш, я не люблю подібні заходи ...