Глава 69

Загалом, Ахмед зробив нам царський подарунок, дозволивши жити в його новенької квартирі, скільки душа забажає. Ну, хоча б цієї ночі не доведеться повертатися в готель, від якого у мене та у Влада вже мурашки йшли по шкірі. Хотілося перепочити й розслабитися, а в готелі у нас би цього не вийшло.
- Це наша ніч. — Неголосно промовив Влад, коли за Ахмедом зачинилися двері, і ми залишилися одні. Я промовчала, хоча почула ... просто не знала, що відповісти на таке промовисту фразу. Замість цього пройшлася по квартирі, яка сама дихала передчуттям чогось нового.

Ми з Владом готувалися переступити межу, і мене злегка трусить. Я ігнорувала його натяки, ті погляди, які випадково ловила на собі, але як закрити очі на щось неймовірне тяжіння, що непевним маревом повисло між нами? Нас тягнуло один до одного величезним неодимовим магнітом, і з такою ж силою відштовхувало. Що ж нам тепер робити? Піддатися спокусі або заборонити собі почуття? Так пішло все до біса! Я, на відміну від Влада, вже переступила свій Рубікон, зізнавшись йому в любові. І зараз мчала, закривши очі, двісті по зустрічній, вночі. Без шансів на порятунок ... адже він так і не відповів на моє визнання в любові.
 

- Краса, скажи? — Я зупинилася за крок від прочинених дверей в спальню. Так, тут крім величезної кімнати — вітальні, ховалася ще затишна спальня, оформлена в бежевих тонах. На вікнах ще не було щільних штор і легкої тюлі — тільки шибки вікон від підлоги до стелі, що нагадують мені про наготу. У спальню ще не привезли шафа, комод, кушетку ... тут на підлозі лежав лише товстий пухнастий килим, і стояла величезне ліжко з кованої спинкою. І більше нічого. Я увійшла, відчуваючи босими ногами теплий ворс однотонного бежевого килима, і зачаровано глянула на ліжко.
 

- Краса. Тільки я дивлюся не по сторонах. А на тебе. — Раптом почула я за спиною, і відчула жар долонь Влада, що легко лягли на мої оголені плечі. Тонкі бретельки сукні зовсім не заважали цим дотиків, від яких в моєму животі запирхали метелики. Дурне визначення, злизав з мелодрам, але ... воно виявилося дивно вірним.

- Влад ... — Дихання стало переривчастим, коли його долоні трохи міцніше стиснули мої плечі, притягаючи ближче, а його губи проклали ланцюжок найлегших поцілунків на моїй шиї.
- Ш-ш-ш. Мовчи. — Прошепотів він мені на вухо, і я закрила очі, таючи...  Аж тут  його подих обпік мені мочку вуха. Я не зрушила з місця, бажаючи тільки, щоб він не зупинявся ... я хотіла хоча б таким чином переконатися в тому, що Влад щось відчуває до мене. Не словами, а дією ...
 

«Макроекономічні показники України у мене!» — Подумки благала я його. — «Я вмираю від бажання бути з тобою, невже ти не бачиш? Я хочу розчинятися у твоїй любові, я хочу тонути у твоїх поцілунках, і чути твій голос, що говорить про те, що ти ніколи мене не покинеш ... обмани мене, але покажи мені, наскільки сильно я тобі потрібна! Збрешу мені, але скажи, що ти любиш мене ... дай хоча б три нічого не значущих слова на моє визнання. Всього лише три слова: «і я тебе теж ...»
***
Прошу вибачення за довгу перерву в викладенні прод. Були сімейні питання, які потребували вирішення. Зараз обіцяю відновити викладку по звичайному режиму)