Глава 20

Валерія

Європейські змагання

Закриття

На самому відкриті наших змагань з «Крик» було присутньо чимало відомих зірок. Починаючи з акторів, які захопливо спостерігали за дійством і, закінчуючи, співаками, які залюбки робили це відкриття незабутнім.

Такої егергії на стадіоні під час живих концертів ще давно не було. Можливо, це через те, що я була присутня тут, а не спостерігала через екран телевізора. Я світилася від щастя, бо не могла навіть уявити настільки сильне бажання виграти перемогло. Я хотіла рвати всіх. Мені потрібно було зрозуміти для самої себе та усвідомити, що я здатна, спроможна на великі висоти.

- Сьогодні має виступати Інесся. — ствердно промовила до мене сестра.

Влада після мого тріумфу чомусь дуже мало зі мною розмовляла. Насправді й багато часу в нас немає, але це зовсім не схоже на сестричку. Я відчуваю, що вона стала холоднішою по відношенню до мене.

Запитати: «Що трапилося?» — я пробувала декілька разів, але все було марно. Сестра переводила тему або ж взагалі розверталася і йшла геть. Якось я настільки розізлилася, що зігнала свою злість на невинному Тимуру, який попався по дорозі до номеру. Він спокійно стояв і дивився, чим ще більше мене виводив. Спочатку я була надто зла, але потім зрозуміла, що це мені нічим добрим не вийде, просто зачинила двері номеру та закрилася у номері, адже нікого не хотіла чути й бачити. 

Популярність виросла, а друзів та близьких людей я почала втрачати. Образа все більше й більше накопичувалася в середині. Хотілося просто зібрати речі та поїхати першим же рейсом додому, але я не могла. Не могла підставити Аркадія Михайловича. Я була дуже вдячна йому. Вдячна за велику віру в мене.

- Цікаво, який в неї гурт? Хочеться вже дізнатися по швидше. 

Влада продовжила розмову, адже бачила, що я ніяк не реагувала на її слова. Мені було образливо, що в один момент сестра зі мною стала менше розмовляти. Такого не було з дитинства. Після одного разу, коли я вибрала гратися з Тимуром, а не з нею. Тоді сестра дуже образила на мене й не говорила зі мною весь тиждень.

- Скоро дізнаємося. — сказавши це, я хотіла вже йти з кафе у якому ми сьогодні снідали, але мене затримала одна особа, яка відразу привернула мою увагу.

Мені здалося, що я цього хлопця вже десь бачила, але просто не могла згадати. Чомусь надто дуже знайоме обличчя. Можливо, він нагадував мені когось, але я не могла точно зрозуміти кого, адже не бачила його обличчя.

- Щось трапилося? — запитала сестра, яка нарешті відірвала свій погляд від їжі та спробувала прослідкувати за моїми очима,

- Ні, мені просто здалося…

- Що?! — вона насторожено запитала, адже моя безпека в цій поїздці була дуже цінна — то була її робота.

- Нічого, буває. Тобі смачного, а я піднімаюся в номер.

Я не дочекалася відповіді сестри. Просто встала зі столу та попрямувала до виходу. Проходячи повз барну стійку я ще раз поглянула на хлопця, який мені здався знайомим і попрямувала геть. 

Викликавши ліфт, я витягнула телефон та зайшла у соціальні мережі. Першим я переглянула світлини своїх знайомих та їх полайкала, а потім вирішила переглянути деякі сторіс. У мене було мало людей на яких підписана, то перегляд займав невелику кількість часу,

Двері ліфта відчинилися, і там я зіштовхнулася з Тимуром. Хлопець ніяк не відреагував.

- Ти наверх? — запитав холодним тоном.

Я підняла свої очі від екрану телефона і поглянула в блакить його очей.

- Так. — чітко, коротко і ясно. — Ти снідати? — усе ж таки вирвалося. Моя цікавість колись сильно по впливає на мене. Захотілося прикусити язика собі, але було пізно.

- Мій брат приїхав, хочу зустрітися.

Промовивши це, Тимур залишив мене біля відчинених дверей ліфта. До біса холодний тон заполонив всю ауру навкруги, де не має місця на промінь сонця.

Уже у своєму номері зрозуміла кого я могла побачити на сніданку. Це був зведений брат Тимура. Вони рідко розмовляють, адже Святослав Андрійович колись мав перший шлюб. Правда він розпався після року сімейного життя. Дружина покохала іншого, і батько Тимура не боровся за неї, просто залишив сина, годинник (подарований на річницю їхнього сімейного життя) та пішов геть. Він завжди підтримував стосунки, допомагав грошима, але ніколи довше десяти хвилин не спілкувався з колишньою дружиною.

Зведений брат Тимура досить має схожі риси обличчя і таку ж сильну статуру. Усі сини майже повністю вдалися на батька. Особливо передався холодний тон та блакитні очі, у яких багато дівчат потонуло.

Щоб трішки заспокоїти свій потік думок, я вирішила прийняти ванну з пінною. Гуркіт у двері зіпсував мої плани.

- Що?! — я зі злістю відчинила двері й зрозуміла, що мені хочеться провалитися крізь землю.

На порозі стояв Тимур із своїм зводним братом і тоді я зрозуміла, що це цей хлопець, який мені показався знайомим у ресторані. Добре, що я хоч у халаті не вийшла, було б ніяково мені.

- Будь готова через дві години. Ми маємо швидше прийти, заодно прогуляєшся поблизу Ельфевої вежі.