Глава 16

Валерія

У мене ледь щелепа не відпала від почутого. Те, що сказала Інесса, просто в голові не вкладалося. Я навіть не знала, що відповісти. З кожним усвідомленням мені ставало якось не ясно все більше і більше.

Мені хотілося, то кричати від щастя, то сидіти в ступорі.

- Варю… — покликала мене сестра.

Влада сиділа з другого боку від мене і дивилася як я просто шукала слова, щоб хоч щось промовити. На мою реакцію Діана тільки закотила очі до неба та вирішила взяти ініціативу у свої руки. 

- Я за тебе дуже сильно рада. І чекаю, коли ти вже мене запросиш в гості у свій пентхаус.

- Мрії, мрії. — заговорила Інесса.

-Варю, ти тут? — запитала ще раз Владуся.

- Ні, я в собі. — сміючись відповіла. — Я справді рада за тебе і твою групу. Ну, те, що хтось буде дебютувати на відкритті тому змаганні, де я буду, то це класно. Неочікувано, але чудово. Ти з трейні, станеш айдолом — це неабияка повага.

- Я знаю, що відбір демонструють на весь світ, на YouTube у реаліті-шоу. Про вас також буде? — запитала Влада у сестри.

Та тільки ствердно кивнула головою і мило усміхнулася. Ми чекали дебюту сестри більше пʼяти років, тому для нас це дуже багато чого значить. Хочеться вже пошвидше її побачити на сцені.

- Зараз в нас йде сильна підготовка до виступу. Зйомки, влоги, навіть зараз нас можуть зазняти приховано, щоб показати в одному із відео, тому все дуже швидко розвивається. Я чекала цього багато років, а тепер, коли отримала, то не можу в це повірити. Усе ж таки, якщо Бог допоможе і дебют буде успішний, ми зможемо завоювати дуже багато фанатів. — сестра по той бік екрану так жваво нам все розповідала, з таким захопленням, що я справді раділа за неї.

- А можна хоч дізнатися назву групи? — запитала Діна, при цьому зробила такі очі, як котик із мультика «Шрек».

- Я б з радістю вам все розповіла і більш детальніше, але це заборонена інформація. Я так сумую за вами.

- І ми за тобою. — в унісон сказали.

Бачити сестру такою щасливою було найкращим завершенням дня, але її сльози ранили наші серця. Роки не бачити, ні батьків, ні друзів, ні нас, ні як такого світу. Навчання, тренування і ще й не знати чи візьмуть тебе чи не пройдеш відбір. Це не легко, але сестричка дуже добре з цим справляється.

- Можу тільки сказати, що лідером гурту буду я.

Від почутого мене аж зіниці збільшилися вдвічі. Це шок. 

- Ого, сістер, ти просто заряджаєш. — промовила Діна. Вона ніколи ще не губилася, ні разу. Завжди підбирала хоч якісь слова.

- Вітаю. — промовила Агнеса, яка тільки що переступила поріг нашої з Владою кімнати.

- Асю, я так тебе рада бачити. — Інесся ще більше повеселішала, коли почула Асю. Сестри не рідні, але таке враження, що близнюки. Вони однолітки і мають сильний емоційний звʼязок. У дитинстві всі їх кликали сіамськими близнюками. 

- І я тебе. 

- Усе, уся увага перейшла тепер на Асю. — сміючись та підколюючи, промовила Діана.

Ми з Владою від такої нахабності Діни тільки вирячила очі та розсміялися. Поки сестри обговорювали різні моменти, які їх двох цікавило, я вирішила ввімкнути телефон та зайти в месенджер. Мені було цікаво чи поговорила Оля з Михайлом і про що саме? І побачила, що маю декілька повідомлень від подруги.

Оля: Привіт. Можеш вийти зараз? Я під твоїм будинком.

Від прочитаного я ледь не впала з ліжка, бо так собі похитуючись, сиділа.

- Що таке? – запитала стурбовано Діна.

- Оля чекає мене. Мушу бігти. Інесся рада була з тобою поговорити. Дуже, дуже буду сумувати. Як тільки зможеш дзвони знову. І знай, що в тебе все вийде.

- Дякую. – сестра тільки ніжно усміхнулася та схилила голову вниз. Вона стримувала сльози. Кожна секунда проведена через екран планшета, усе одно не те, що побачити її наживо. Вона так змінилася за роки. Така вродлива стала дівчина, хоч з дитинства була красуня. Шкода, що своє кохання ще не зустріла. Зараз в неї на першому місці тільки кар’єра, а пізніше з’явиться місце й для другої половинки.

- Іди, бо вже програмку промовила. – підколюючи, сказала Діана.

У відповідь я тільки показала язик і накинула тепле чорне худі поверх футболки та побігла на перший поверх.

- Мамо, Оля під дверима, я побіжу. – повідомляю матусю, яка сиділа та дивилася вечірній показ свого серіалу.

- А чому ж ти швидше не казала, хоч би впустили її.

- Я й сама тільки що дізналася.

- Іди, і тепло одягайся. І ще до батька в гараж загляни, попроси його, щоб вже зайшов до хати, а то холодно якось на дворі.

- Добре. – гукнула у відповідь та, швидко взувшись, помчала на вулиці.

Бррр..Як ж то холодно на вулиці.

Підходячи до гаражу, я чула якісь голоса. Батько говорив чи то щось пояснював комусь.

- Татусику, – привідкриваючи ворота, зайшла в гараж і застигла. Навпроти мене стояв Тимур. Так, його часто можна було побачити в татовому гаражі. Зараз хлопець готується до автогонок. Хоче бути як мій тато. Звісно ж це багато хто засуджує, а найпершим у списку є мій батько. Він відовляв, але Тимур сказав, що хоче продовжити справу мого тата.