Глава 1

Наші дні

Валерія

Сьогодні я прокинулася досить швидко. Мені не хотілося довго валятися в ліжко, бо всередині переповнювала енергія. Нарешті канікули! Я чекала, щоб скласти зимову сесію й спокійно веселитися всі свята. Сьогодні в мене було багато планів з сім’єю, тож потрібно одразу спускатися вниз, щоб поснідати і їхати на закупи.

Коли лиш встала з ліжка побачила, що моя сестра, Влада, уже застелила красиво свою постіль. Ми з нею однолітки та близнючки. З нас двох, старшою являюся я, але для нас це не головне. Ми ніколи не боримося чи сваримося. Бувають підколки чи легеньки сварки, але масштабних не пригадую. Влада за характером схожа зі мною. Ми дві вперті, холодні та запалюємося відразу, чим вдалися на батька. Але в нас є та легкість, яку успадкували від матері.

Коли вийшла з кімнати, то почула сміх, який доносився з кухні. Спускаючись сходами на перший поверх, помітила худеньку фігуру, яка сиділа в кріслі, у вітальні, та читала книгу. Це моя найстарша сестра – Агнеса, але ми її кличемо Асею. Світловолоса красуня сиділа, підігнувши ноги під себе та ніжно усміхалася прочитаним рядкам книги. Чому світловола запитаєте? Ася дуже не полюбляє свій колір, тому й фарбується два рази на рік, а буває що й три. Завжди захоплювалася її коханням до книг. Вона творча натура, яка характером нагадувала матір, але ображати себе нікому не дасть – цим ми всі вдалися на батька.

- Варя, ти вже прокинулася? – ніжним голосом, відірвавшись від книги, запитала сестра.

- Агась.

- Ти йди на кухню, бо там веселіше. – і в знак підтвердження з кухні долинувся сміх Влади та Діани. – Чуєш, як готують сніданок. Так і батьків розбудять. – з веселістю промовляла Ася.

- О, вони на таке здатні. Рознести кухню, а потім казати, що то не вони. – ми двоє розсміялися на ці слова, адже це була чиста правда.

Я довго не думала, а попрямувала до сестер. Коли Діана і Влада куховарили разом, то дійсно було якесь свято. Просто вони ніколи не могли домовитися, що й хто робить, і виходив завжди якийсь безлад. Зайшовши на кухню, побачила майже накритий стіл, який стояв на сходинці, оповитий панорамним круглим вікном. Лада і Діна (ми так лагідно їх кличемо) обидві брюнетки, які часто сваряться по дрібницям, а потім зі швидкості світла миряться. Ді від мене старша на рік, а Ася на два роки. Мені з Ладою виповнилося 18 років, у вересні. Весело ми тоді провели час. Колись я обов’язково розкажу, але не зараз, коли Ді хоче прибити Ладу сковорідкою.

- Дівки, ну що це таке?! – сміючись, скрикнула мати. – Скільки вам років? А ви ще до тепер дурачитесь.

- Вона перша почала. – одночасно викрикнули сестри. Після чого всі разом розсміялися.

- Сідайте, мої ґаздині, я далі накрию на стіл. – уже серйозним голосом промовила матір.

- Добрий ранок, красуні. – промовив весело батько.

- Доброго. – разом відповіли.

- Так, куди сьогодні маємо їздити? Я весь ваш.

Коли батько таке казав, то прописував собі виговір, що цілий день ми маємо дуже багато всього скупити. Бо скоро Різдво, Новий рік, і ще багато свят. Лиш днів народжень взимку в нас аж три. У матері, Діни та Ігнесси – нашої двоюрідної сестри.

- Можна, будь ласка, в торговий центр? – запитала Діна.

- Точно. І за одягом подивимося і за подарунками одне для одного. – сказала я.

- Хто згідний – підніміть руку. – підсумувала Ася.

Усі одноголосно підняли руку та взялися за поїдання смачного сніданку. Коли поснідали, одразу всі пішли одягатися, чипуритися. Дивитися в гаманці, у кого скільки є грошей. Я отримувала гроші за свою улюблену справу – спорт. Я займаюся роликовим кросом і беру участь в «Крик» – це такі змагання, про які ви згодом дізнаєтеся більше. Ладуся працює в агентстві, де отримує хорошу зарплату, як для новачка. Діна – підробляє тренором з танців в одній із студій нашого містечка. Ася в нас працює помічником генерального директора. Вона в нас художниця, тому трішки допомагає з проєктами, адже креслити в неї у крові, а ще сестра пише книги. 

Одним словом, із дитинства ми шукаємо для себе якусь роботу, щоб хоч трішки заробити грошей. Наша сім’я не є багатою. Батьки завжди важко працюють, у нас не було сильних обмежень в чомусь, проте в наш час не престижно не мати багато грошей. Інше спілкування, ставлення та зовсім інші бажання, потреби. Інколи мене це так дратувало, що я готова була влаштовувати бійки за справедливість, але є друга хороша сторона мого характеру. Я швидко запалююся, але швидко згасаю, тому не мала ніяких проблем. 

Приїхавши в торговий центр, ми дружно направилися на покупки одягу. Щось дуже закортіло змінити, а точніше оновити. Перша взяла на себе всю увагу – Діана. Вона завжди встигала найшвидше підібрати потрібний для себе одяг. Цій звичні я дуже дивувалися, адже ніхто так не вміє з нашої сім'ї. З примірочної сестра вийшла дуже задоволена. Далі слідувала Ася. Дівчина дуже скромна у виборі одягу, але вона має настільки вишуканий смак, що я не раз просила, щоб сестра могла щось й мені порадити. З нею ніхто з нас не міг зрівнятися. Після Асі завжди я щось підшукувала підходяще і йшла приміряти. Проте, з примірочної ні я, ні Ася задоволені не вийшли. А Влада як зазвичай знаходила щось чорне і їй одразу це підходило. Не знаю як це в неї так працює.