Епілог

11.03.2023. 19:56

Ось і кінець. Я думав довше буду розповідати ці всі історії. Але вийшло коротко. Я міг би більше старатись, додати більше художності, деталей, але це зайве. Бо ця книжка скоріше не про зовнішній світ, не про те як світило сонечко чи пахла трава. Ця книжка про мій внутрішній світ, і про те, як я сприймав в різні часи ті, чи інакші події. 

Я радий що все ж таки обрав цю задумку, для виконання цілі на життя - написати книгу. Так вона вийшла не довгою, не продуманою там з якимось сюжетом, героями - як я хотів. Але вона вийшла справжньою. По суті це відзеркалення мене в різні моменти життя. А також, процесс написання змусив згадати всі ці моменти, пережити ті емоції і зрештою відпустити деякі ситуації.

Про ті, чи інші історії я розповідав скомкано, тезисно, а пишучи, я мав нагоду згадати, і пропустити через себе все. Особливо це стосується останніх двух дівчат. 

Адже як буває, в який момент життя трапляється якась ситуація, в результаті якої ми робимо якісь висновки. Ситуація може забутись, емоції погаснути, а висновки живуть з нами і далі. Наприклад, в один період свого життя, доволі незрілий, я сприймав дівчат лише як сексуальний об’єкт. Це трапилось після історії з Настею. Багато хлопців так роблять, у кожного своя Настя.

Однак я маю схильність копатись в собі, і швидко зрозумів що ця логіка невірна. Однак інші, зробили б такий висновок, ситуацію саму б забули, і просто дорослішали, розвивались, а до дівчат, як і раніше, ставились би як до хвойд. Шкода, однак таких я побачив багато. І це не лише про дівчат. 

Взагалі, хоч і не всі історії наповнені позитивом, більшість дівчат викликали в мені негатив і саме через нього я ріс і розвивався. Але разом з тим і розумів багато речей. 

Аліса дала зрозуміти різницю між симпатією і реальними почуттями. А також те, що не варто робити крок на зустріч до тої, котра не готова на те саме для тебе. 

Дівчата з музикалки додали мені впевненості в собі, в тому що я можу комусь подобатись. Бо раніше я про це не задумувався, і думав що схильність дівчини потрібно заслуговувати. А також обережніше ставитись до того, що ти їм говориш. 

Ангеліна мене навчила тому, що не всі почуття, які виникають у нас до дівчини, то є любов. В цілому я думав що її кохаю, просто через те, що вона добре до мене відносилась, і це було незвично. Хоча оглядаючись назад - то була просто радість і вдячність. 

Настя навчила мене тому, що більше я нікого не буду чекати довше ніж півгодини. В ту новорічну ніч, ті години які я провів на морозі в’їлись в мене, і тепер це просто константа. А також я перестав вірити людям. Ліміт довіри 90%, завжди потрібно сумніватись в усіх, якщо не хочеш бути ошуканим. 

Ксюша… Я досі дивуюсь як від кохання все пішло в ненавість, і переросло в абсолютну байдужість. Тут не буде висновків. Ми вчимось на помилках, а успіх - це оцінка за наші старання. Те що було з нею - не було помилкою. Так просто сталось. Десь через мене, десь через неї. Зі своєї сторони я викладався на всі 120% і ні про що не жалкою. Інколи це бувало боляче, але якщо повернути час, я би пройшов через це все ще раз. Інколи потрібно бути нахабним. 

Моя подруга навчила мене тому, що потрібно бути відкритим, не мовчати, якщо щось не подобається. не боятись конфліктів. Бо я все життя їх уникав і дарма. Подавляючи негатив, ми його лише стримуємо, і рано чи пізно він вирветься. Ліпше відразу говори, що не подобається, шукати компроміси або росходитись. Щоб потім не жалкувати про дарма витрачений час. 

Моє онлайн спілкування розвило мої комунікативні навички. Дівчата показали мені всю красу цього світу. Бо кожна була унікальною, свої цілі та мрії, свої всесвіти. Разом з цим я побачив і все лайно цього світу. Бо більшість правил яких нас вчили в школі - не працюють. Не працює історія про те, що головне внутрішній світ - без гарної обкладинки на нього ніхто не подивиться. Не працює історія про те, що потрібно ставитись до людей так, як хочеш аби вони ставились до тебе. Люди в більшості свої егоїсти і потрібно це враховувати.

Останні дві дівчини не дали ніяких уроків, радше забрали все те що було всередині мене, і зараз там порожнеча. Це в плані того, що я перестав розуміти, а навіщо стосунки?

Інтим? Перше що приходить на розум і саме безглузде. Його можна купити, або мати його без стосунків. А морочити голову і собі і дівчині лише заради цього - брєд. 

У близьку людину, яка завжди буде поруч, піддерже і допоможе - я не вірю. Завжди не буде, це потрібно постаратись щоб побудувати щось довгострокове. А статистика, бляха, не бреше. Половина шлюбів розпадаються, більшість стосунків вмирають протягом трьох років. Рано чи пізно шляхи можуть розійтись - вона хоче тусити, а я тихо жити. Вона хоче дітей, а я ні, всяке може бути. Також багато партнерів зраджують. Як чоловіки так і жінки. І типу, це бери шукай, вкладайся емоційно, інтелектуально, витрачай свій час там та гроші на це все діло. Знов таки заради чого?

Так спочатку буде радісно. Спочатку завжди так. А потім порожнеча. І та радість ніяк не зрівняється з тим, що залишається коли все кінчається. 

Дітей я не хочу поки що. Я ще сам на ноги повноцінно не став, і не збираюсь заводити дитину в бідності. Краще тоді взагалі не заводити. 

Як мені люди постарше говорять: ну буде хазяйка, убирать там, готувати, щоб дома було чисто. Так, це звісно зручно, але вкладення які б я зробив цього не варті. Та і люди що так мислять - з ними щось не так.