Дівчина шоста: Ксюша

Мій перший курс. Гуртожиток. Купа нових людей і тарганів. Группа в мене була мала всього 10 людей - 4 хлопці і 6 дівчат. В гуртожитку я за 2,5 роки так і не став своїм, і ні з ким особливо не поладив. В універі те саме, спілкувались в основному лише по ділу, поза універом я спілкувався і підтримую контакт лише з одним одногрупником, з яким ми зійшлись мисленням. Але про все по порядку. 

Кінець серпня, я заїхав у гуртожиток і перший тиждень майже ні з ким не спілкувався, так ото привіт-привіт і все. Було два сусіди по кімнаті, один працював і з’являвся на ніч поспати, інший заїде аж у жовтні. 

Перед ти як поступити, я вирішив познайомитись з кимось з того міста, де я буду вчитись. Знайшов в группі знайомств одну дівчину, і в один із перших днів ми домовились вийти, щоб вона показала мені околиці, бо я геть не орієнтувався, а навігатора не мав - в мене ще був кнопочний телефон (це був десь 2016 рік). В результаті з нею я бачився всього декілька раз, бо вона була із тих дівок, що на росхват, купа друзів-хлопців, і вона постійно десь в двіжу. А тоді я ще сильно загонявся, і подумав що вона спілкуватись не хоче, то не став нав’язуватись і на тому кінчив спілкування.

Але в одночас з цим, у мене якимось чином відновилось спілкування з Ксюшею. Нічого особливого, ми просто почали переписуватись. І в кінці вересня, я приїхав додому (взагалі я приїздив на кожні вихідні, просто тоді захворів і приїхав десь в середу). 

Лікувався дома, робив пари і дивився серіали різні. Ближче до вихідних мені стало краще і я вирішив піти розвіятись - тим паче це співпало з днем мого містечка, був двіж. Думав зустріну когось із знайомих, потеревеню. Так і сталось - я зустрів Ксюшу. 

Вона змінилась за цей рік, із миловидної дівчинки (кєнтухи), вона стала виглядати як більш жіночо, і сприймалась аналогічно. У мене аж щелепа відпала. Я спочатку просто привітався, обмінялись парой речень. І дивились на концерт що влаштувала мерія у нас на стадіоні. Вона була з тією самою подругою, але та відійшла до інших знайомих спілкуватись. 

Тут Ксюша каже, що їй треба піти десь в аптеку щось там взяти, чи не хочу я компанію їй скласти. Я згодився, бо концерт був скучний, як і кожен рік. Ми ходили, говорили про щось, потім повернулись на стадіон, і потім уже разом з її подругою ходили і лялякали. Скоріше вони лялякали, а я інколи свої 5 копійок вставляв. 

Я не люблю здорові компанії, мені оптимальніше посиділки тет-а-тет. Я в здорових компаніях бував тричі, і кожного разу мені не зашло. Це або балаган, де всі друг друга перебивають, або купа маленьких групп де кожен за своє говорить і типу, сенс тоді в цьому, вийдіть окремо і говоріть. Після випадку, який трапився коли я був в десятому классі - группи людей взагалі не переварюю. 

Як я писав, я був одинаком, в компанії не вливався, але хотів це змінити, бо думав що щось упускаю, або зі мною щось не то. Якось, як зазвичай, гуляв я один і зустрів компашку з одноклассників і якихось дівок. Думав може це мій шанс, наче нормально сиділи, хоч я і багато не говорив. Вже темніло. Я сказав що відійду на хвилинку, потребу справити. Повертаюсь а їх вже і слід простив. Це було обідно. Вони говорили, що думали - я додому пішов, хоча я точно і ясно сказав що зараз буду. То після цього манав такі двіжі. Інші дві спроби теж були такі собі. 

Повертаючись до Ксюші, був один момент, який на довго вплинув на моє життя. Її подруга знов десь відійшла і ми про щось говорили. Вірніше вона щось розповідала. У неї завжди є що розповісти. Ми стояли під якимось ліхтарем, і я просто нею любувався, і так залюбувався, що в животі оце відчуття з’явилось, наче метелики літають. Вона як раз в той момент щось розміялась, і в неї була така чарівна усмішка. 

Десь через годину ми розходились і вона запитала чи не хочу я її провести. Для мене це значило зробити крюк п’ять кілометрів десь, і потім ще три кілометри мантулити додому. Зазвичай я так багато не ходжу, але тоді звісно я погодився. 

Якось невольно згадали торішню ситуацію з Настею, і тоді я дуже здивувався, коли вона розповіла про те, що я їй подобався (це єдиний випадок коли мені таке говорили), і що коли вона ото тоді побачила моє фото з Настьою, вона проплакала всю ніч. Мені було так соромно і не по собі, що я через якусь хвойду втратив шанс бути з такою дівчиною. 

Далі знову якісь бесіди по дорозі. Я їх не пам’ятаю, та і тоді не сильно чув, я почав думати над тим, чи маю я право на ті почуття, які в мене зароджуються, адже я так погано з нею поступив. 

Ми дійшли до її дому, але прощатись зовсім не хотілось, та і вона не спішила додому, то ми сіли на гойдалці біля її двору і про щось ще теревеніли. Я не слухав а більше дивився, бо візуально до сих пір можу згадати той день. Її усмішку, сміх, як грала тінь на її обличчі, як підкреслювала таку милу ямочку на її підборідді. 

Далі уже коли ми збирались розходитись, я не пам’ятаю як ми домовились, щоб я її на спинці покатав, поки вона залазила я ледве не впав. Вона не була тяжка, і я не дрищ, на той момент я був в найхудішій своїй формі - 87 кг. Взагалі середня моя вага на той час була близько 100кг, але в 11 классі я регулярно ходив в качалку, і схуд на 15кг. З другої спроби я все ж встав і поніс її, пройшли так метрів 100. І мені чомусь це було так приємно, хоча в цьому наче нічого такого і немає. Просто відчувати тепло її тіла своєю спиною було приємно.

Я йшов додому дуже повільно, мої ноги були ватні. Я все думав, чи говорити їй про свої почуття, чи забити, а може взагалі кинути спілкування. Я вважав себе недостойним неї. І що наврядче вона погодиться зустрічатись з чуваком, через якого вона плакала.