Дівчина четверта: Ангеліна

Дев’ятий класс, я активно захоплююсь малюванням. Малюю в основному дівчат або аніме. Загалом це і зараз залишилось, дівчата надихають своєю естетикою і їх приємно малювати. Хоча останні два роки нічого серйозного не малював. 

Вирішив піти на гурток у місцевий ДК. Де і активніше почав спілкуватись із Ангеліною, бо цей гурток вела її мама, і вона там бувала частіше. А знайомі ми були і до гуртка. Вона перевелась до нас в школу в паралельний класс. Добре ладила з усіма пацанами. Але запала на мого сусіда який навчався в іншій школі, і щоб знайти підхід до нього, почала активніше спілкуватись зі мною (це я зрозумів пізніше). 

Я дуже чудово пам’ятаю момент, коли я на неї конкретно запав. Так як дівчина вона симпатична - світле русе волосся, голубі великі очі і пухлі губи, приємний овал лиця і гарна фігура… Особливо ззаду… Була на той час, зараз хз як. 

Вона була для мене принцессою, хоч із душою пацанки - мат через мат, слухала репчєк, ходила в адіках і худі - це було не звично на той час і мені сподобалось. 

Зійшлись в спілкуванні ми на малюванні, любові до аніме, і на моєму сусідові. 

Так от, якось на гуртку було мало народу, там гурток - відкритий двір, хто хоче, коли хоче приходе - немає обмежень по віку. Так от я не пам’ятаю обставин, здається ми пересіклись в коридорі, і вона просто погладила мене по голові, і все я поплив, тепло заполонило мої груди, а в животі з’явились бабочки. 

Для мене таке близьке спілкування було в новинку. В школі всім від мене щось потрібно було - загалом давав списувати домашку. Коли якісь контроші були, півкласу бились і сварились за те щоб сидіти зі мною, бо я і свою встигав зробити і сусідові, інколи поки роблі сусідові контрошу - мою списує ті у кого мій варіант,так і жили. Тільки під час цього я відчував якусь близкість із классом. Коли нічого такого немає - я порожнє місце. Ну інколи хтось ще домашку питає списать. 

І то наш класс становили майже одні пацани. З дівчатами я особливо не ладив.Тоді стало модно - коли вітались - обійматись. Так от коли вітались зі мною - то просто махали привіт. Через це я відчував себе трішки обділеним, і десь всередині мені було образливо. Коли якась дівка з паралелі приходить повз наш класс, обіймаючі всіх, окрім мене, то це якось сумно.

Тому такий незначний жест з її сторони викликав у мене таку бурю емоцій. І вона ж стала першою, з ким я обіймався при зустрічі. Я не признавався в почуттях, боявся зіпсувати таке атмосферне спілкування. І думав згодом признаюсь.

В листопаді я запросив її до себе на днюху. І вона прийшла. І тільки тоді в моєму мозку зклеєлись її запитання про сусіда, і т.п. Вони всю мою днюху провели в обнімку, зажимались там щось. 

Через декілька днів я спитав у нього, чи вони зустрічаються.

• Ну щось типу того, а що? - відповів він мені
• Та нічого - промямлив я
• Вона тобі нравиться? 
• Ну трохи є. Сімпотна. 
• Ну якщо хочеш - можу кинуть її.

Щоб ви розуміли, він із тих пацанів, що популярні серед дівок. Він брав тим, що в нього підвішаний язик, і є якась така собі харизма, хоча по факту як хлопець він мудак - зраджує і т.п. Тому для нього Ангеліна по суті нічого не значила. 

Але на його пропозицію я відмовився, бо вона мені дійсно подобалась. І я не хотів робити їй боляче.

Але до нового року вони все ж розбіглись, і мої почуття зажили з новою силою. 

Через неї, такий правильний хлопчик як я - вперше прогуляв школу. Вона мені запропонувала, і я погодився. Мені капєц як страшно тоді було, але в одночас я відчув себе чоловіком, бунтарем, що пішов проти системи. 

Я пам’ятаю той день досить чудово. Ми пересіклись з нею близько восьмої ранку, і пішли в центр. Був мороз, сніг і болото, але сонечко світило так яскраво, і здавалось наче я палаю. Можливо це мені так здавалось лише через те що вона була поруч. 

Ми ходили, наматували круги між дворами, щоб нас ніхто не помітив. Але через дві години ми змерзли, а додому йти не варіант. І вона запропонувала піти на гурток, попити чаю. Зараз там нікого не має бути, і вона знала де ключі. Так і зробили.

По дорозі на гурток, моя підліткова фантазія розігралась, я уявляв що буде як в кіно, нарешті старання хорошо хлопця будуть помічені, вона скаже, що цінить це все і поцілує мене… Або навіть більше… Але ми просто пили чай, лялякали, малювали. 

І коли уроки закінчились - ми пішли по домам. Я картав себе за нерішучість, можливо це мені треба було зробити перший крок, а я чогось чекав від неї.

Був ще епізод, напевно до цієї прогулянки, а може і після - точно не згадаю. Бувало коли ми йшли з гуртка, я проводжав її, або допомагав з сумками її мамі. І в один з таких разів, вона запросила мене до себе додому. Я пам’ятаю як шалено почало битись моє серце. Фантазій ніяких не будував, бо дома були всі, і ми сиділи за компом, про щось говорили. Вона показувала свої дитячі фото. А в кінці вже я зрозумів чому вона мене позвала - потрібно було, щоб я їй порішав матьошу. 

Далі наше спілкування стало більш нейтральним. Вона рідше з’являлась на гуртках, все спілкування перейшло в основному в онлайн. Але ми говорили по скайпу, грали в “Копатель онлайн” і ще про щось розмовляли. Вона знайшла собі нового хлопця - одноклассник мого сусіда. 

Я це узнав трішки пізно. В кінці лютого я почав малювати її портрет на великому аркуші (зазвичай малював на звичайному А4). Хотів засунути його в рамку, подарувати на 8 березня, і вже напряму зізнатись.