Пролог

Вітаю, це історія мого життя, яку я вирішив описати через дівчат. Так склалось що різні періоди мого життя були пов’язані з різними особами протилежної статі. І вони так чи інакше на мене вплинули, чи допомогли зробити ті, чи інакші висновки. 

Я не претендую на оригінальність, чи на те, що ця книжка буде цікавою. Це просто ще одна із цілей, які я б хотів виповнити за своє життя. Так склалось що я люблю писати свої думки, спогади, аналізувати і займатись самокопанням. І коли ми декілька років тому назад сиділи з другом і пили каву, мова зайшла за дівчат і я дуже довго йому розповідав про декількох з них, і Діма сказав, що міг би про це книгу написати. 

Зараз я кидаю палити, і тому кожного разу коли я хочу зробити тягу, я відкриваю цей документ і друкую ці строки. Зараз перше березня 2023 року, цікаво коли я це закінчу. 

Я взагалі не знаю чи це буде хтось читати чи ні, тому і пишу фрівольно, опосередковано, інколи не підбираю слова, дозволяю собі тафтології. Колись я хотів написати збірку оповідань, і там я старався ретельно їх перевіряти, декілька близьких друзів їх вичітували, вказували на помилки. Але тут я так запарюватись не буду, все таки я не претендую на якусь там оцінку, чи критику, та і чесно кажучи, не думаю, що це взагалі хтось буде читати. 

Все ж таки це просто сповідь, розповідь невідомого хлопця, про те як він жив, що відчував і про що мріяв. Це свого роду рефлексія. Доречі “Рефлексія” - було першим варіантом назви цієї книжки. Але вона більше буде про почуття. Доволі сильні почуття, раз вони викарбувались в моїй пам’яті і збереглись скрізь роки. 

Трішки розповім про себе, щоб той, хто це читає, зміг краще занурився в контекст. Мене звати Віктор, на данний момент мені 24 роки. Десь на цьому моменті книга і закінчитьсь, якщо не віднайдеться якась баламутка, що переверне мій світ догори низом. 

Хтось міг вже порахувати, я народився в 1998 року. Перше що сказав мій тато, коли побачив мене: “Це не мальчік, це кабанчік”. Моя бабуся, яка переважно і займалась моїм вихованням, була вчителькою, і через це я добре навчався, і не ходив в садок, а через те, що вона бабуся - я також добре кушав і набирав вагу. 

Окрім цього я родився з вадою - в мене одне око з народження заплющене. І скажу мені пощастило, знаючи які жорстокі можуть бути діти - до мене відносились нормально, проблеми почались у більш зрілому віці, це відлякувало дівчат. 

Я родився і проживаю в невеличкому містечку, сім’я не із багатих, але і не бідуємо. Через бабусине виховання, я довгий час був наївним, слухяним ботаном, який робив все що йому скажуть, і не робив того, чого не можна. Для розуміння = я вперше випив каву і алкоголь після 18ти років. А до 20ти я ніразу не бував в клубах і не курив. 

Думаю цього вистачить для контексту і можна почати основну історію.