Спотикаючись
По безлюдній трасі ,
Іду назустріч вітру ,
Заховавшись
Під невеличкою
Парасолею,
Прикрашеною дрібненькими
жовтими квітами
Та багровим листям :
Саме якраз
Під осінній пейзаж,
Що огортає з усіх сторін
Своєю загадковістю
І недоторканістю.
Немов в казку
Потрапила.
Несамовиті пориви
вітру
намагаються
вирвати мої думи
З тенетів мрій
і показати ,
Що не все
Так казково.
Обернувшись
На бібікання вантажівки
зауважила ,
Що відплигувати марно
Адже
Брудні пацьорки багнюки
Вже стікали
Тоненькими цівками
По плащеві
Смарагдового кольору
І скапували
На чорні
Модні черевички
На високих підборах...
Небом прокотився грім
І я усвідомила , що
Ріка мого життя
На цьому
Не скінчилася…
Відредаговано: 22.10.2026