Вона сиділа тихо
Й крізь вікно
Дивилася на сад
Іще зелений
І думала : якби ж тоді
Була у мене
Не тільки ця , як він казав ,
Краса
А ще... хоча б
Практичності ....хоч
трішки
Тоді , мабуть , не йшла б
Від нього пішки
І серце б у долонях не несла
Розбите і розтерзане
Вітрами ....
А він ?... Що він ?...
Залишивсь між світами .
І лиш вночі їй шепотів
Оті слова.
В яких запевнив , що його вона ,
Що він без неї так...
Ніхто. Билинка в полі ....
Не стерпіла , промовила :
“ Доволі “.
Тай вийшла в ніч .
Зневірена уся ...
Відредаговано: 22.10.2026