Пролог

Пролог
— Альфред! Це шанс. Думаю цьому дівчиську там саме місце!
— Люба, я не впевнений...
— Що значить — невпевнений? Ти розумієш, це шанс для неї і заодно для нас, — мачуха гучно стукнула по голові батька. — Вона опанує свою силу, а ми заживемо нарешті нормально — як ельфи! Ти тільки згадай як нещодавно вона зі злості підняла нашого пса. Та він лише почав розкладатись! Він напав на Джеймса! Бідний хлопчик ще досі заїкається. А якби це була Джулія — вона така ніжна. Не те що твоя Дара! Нехай їде до академії — їй там саме місце, — мачуха висловилась та гучно захлопнула за собою двері.
Альфред підвівся та сів ближче до доньки. Він знав що дівчинці важко жилося. Вона мала його магію, але зовнішність видавала риси дроу — більш засмагла шкіра, карі очі, платинове волосся. Та в цілому вона ніби й світлий ельф. Серед дроу її ледь тронута засмагою шкіра буде занадто світла і біла. Ніде бідолашній не було місця. Ні друзів, ні міцної родини за плечима. Він дивився в знайомі очі та згадував своє перше кохання.
— Я не знаю як тобі було б коло матері — але й тут нелегко живеться. Скажи, чи не хотілося б тобі спробувати поїхати до академії рас? Можливо, Ліліт в чомусь і права. Вона не бажає тобі зла — а просто різко висловила свою думку.
Ну звичайно. Він завжди захищає її. Ліліт хто завгодно — але не злодій.
— Гадаєш, там я знайду себе? — тато посміхнувся і обійняв мене за плечі. — Не знаю де твоє місце, але там тобі допоможуть з магією. Тоді точно не доведеться приховувати дар матері.
Я дивилась у рідні очі та намагалась стримати сльози. О, це ж пощастило — мати різні напрямки магії.
— Що ж, тоді варто спробувати, — батько стер з обличчя одну сльозу що зрадницьки втекла з-під контролю та поцілував мене в чоло.
— Збирай речі.
Ось так я і почала нове життя — воно само прийшло за мною і відкрило нову главу.
Більшість з вас вже мала можливість познайомитись зі мною ближче. Я та сама вічно стривожена тиха подруга відьми Селестії та невгамовної демониці Таяни. Селестія вже встигла вискочити заміж — швидко, як і все що вона робить. А я після закінчення навчання залишилась в академії. Свою практику проходжу тут же — помічник цілителя зі скромною зарплатою і власною кімнатою. Звучить не дуже гучно, але для мене це більше ніж достатньо. Завдяки падінню завіси до нас прибувають нові учні з рас яких ми ще не бачили — і кожен з них потребує уваги цілителя. Роботи вистачає. Таяна теж залишилась — з новою сусідкою і як завжди з планами на всіх нас.