Розділ. Усвідомлення.

       У голові багато думок, і найчастіше питання, яке пролітає з одного куточка до іншого, – як би мені не змарнувати своє життя на людей, які не цінують мій час...

                                                                                    . . .

      Підслухавши розмову за іншим столиком про те, як жінки втрачали роки свого життя, закриваючи очі на тих, хто й досі їх скривджує та ламає як особистостей, я зрозуміла, що не хочу цього. Я не хочу всього цього. Я боюся цього...

І в голові лише дві сторони. Або все ідеально, або взагалі нічого.

                                                                                      . . .

      Питання, яке теж не виходить з моєї голови: чому люди так люблять страждати? Чому їм так подобається слухати музику, яка ще більше втягує їх у депресивний стан? Чому їм подобається відчувати себе жертвою? Чому вони карають себе щохвилини за ті чи інші вчинки? Питання, на які я й сама вагаюся знайти відповіді.

"It is very hard for me to read, but not because I have never done it before. It’s because every book, every story I read, breaks my heart into pieces. How difficult it is to return to reality… To live, to build a future. But I keep doing it over and over again because I like the feeling of suffering."

                                                                                .  .  .

     Іноді задається питання в голові " Яка я людина?", " Невже я наскільки жахлива людина, що навіть жодного натяка на кохання не можу отримати?"