Розділ. Моє.

            Мій гарний стан з думками.

(22/11/24).

           Я не вважаю, що я в депресії. В мене зараз є певний ступор всередині. Так, боляче. Боляче від втрати бабусі. Боляче від того, що нічого не виходить, я постійно роблю кроки вперед, але наслідки цих кроків відкидають мене на декілька кроків назад.. Боляче від того, що в мене немає потрібної підтримки в певний час..

          Зараз є люди, які не дають мені думати про втрату, не дають мені впадати в прірву, не дають мені сумувати. З ними я ніби і щаслива. З ними я не сама. І я дуже вдячна їм за це. Я дуже вдячна за те, що вони поруч зі мною. Без них я впадаю в внутрішню себе. В мене зараз немає сліз. Я не можу.

          Все відбувається ніби не зі мною. Ніби все сон. Коли настане ранок? Я хочу вже прокинутись. 

(11/12/24)

         Я знала. Я знала, але сьогодні я зрозуміла, що якби ми не тягнулися до оточуючих, які від нас відвертаються _ вони всеодно підуть.. Хотілось би інакше. Та і дуже сильно хочеться, щоб все було зовсім інакше. Душа кричить стій, але серце знає, що не минути все, що відбувається та ноги перестають наздоганяти. Закон всесвіту. 

" З кожним тяжким моментом вашого життя, вам буде здаватися, що - це

все найгірший період вашого існування. Кожна чорна смуга стає вдвічі чорнішою."

Чи є так насправді? Я незнаю. Чи тяжко думати про майбутнє? Так. Всі так навіюють про найкращє, але всередині не зникає почуття найгіршого. Я думаю, що не заслуговую на кращє. Я думаю, що не гідна кращого. Я думаю, що не повинна брати все найкращє..

(24/12/24)

        Я сама перестала справлятися зі своїми емоціями. Мені тяжко. Хоча я намагаюсь скрити все, але всеодно все видно. Дуже видно. Я  втомилась. Я хочу заснути..