На скільки може бути прекрасною - самотність? На безкінечність, по моїх відчуттях наразі. Самотність не можливо назвати самотністю, бо в цей момент ми знаходимось на одинці з собою. Що може бути прекрасніше? На одинці з собою я сама здатна дати собі пораду, підтримку, життєву енергію, силу, яку постійно енергетично втрачаю в соціумі.. Дуже важливо не боятися бути самим. Ми в цей світ самі прийшли _ самі і підемо в свій час - це нормально. Це не страшно і головне - не соромно.
. . .
Я почала помічати залежність. Залежність від тиші. Моральної тиші від навколишнього середовища. Чим більше я сама, тим більше мені - стає комфортніше. Не хочу приймати зміни. Хочеться залишитися з собою. Хочеться залишитися та не рухатися. Я люблю внутрішню тишу. Я люблю внутрішню себе..
. . .
Я люблю своє оточення. Люди, які мене оточують в часи дають мені пораду, урок, енергію. Я їх люблю не зважаючи на те, що в часи я також від них можу отримати кол в серце або поштовх в спину. Вони також є трішки причиною мого тримання на плаву. Говорять, що любять.
. . .