Розділ 2. Людина.

         Людина здатна на все! Людина здатна на все чого бажає її душа. Людина здатна навіть на багато більше ніж їй самій здається. Все, що ми бажаємо, потребуємо, вимагаємо, благаємо, прагнемо.. - це все може здійснитися. Все. Все і навіть більше!

         Деякі з нас складають своє майбутнє протопчуючи свій шлях, щє з дитинства. Деяким потрібен наставник для подальших "правильних" дій. А деяким потрібен час для розуміння своїх потреб.

                                                                        .  .  .

Людина _ перестала розуміти те, що не все в цьому світі можна купити за кошти.

Людина _ перестала розуміти те, що немає неправильного шляху.

Людина _ перестала розуміти те, що треба прислуховуватися тільки до свого серця.

Людина _ перестала розуміти те, що на все потрібен свій час.

Людина _ перестала розуміти те, що вона Л Ю Д И Н А.                                                 

                                                                        .  .  .

          Люди дають нам знання, почуття, любов, біль, комплекси, розчарування... Можна вічно перераховувати те, що робить нас щасливими та те, від чого ми страждаємо. Цим нічого не змінити. Ми завжди один одному робимо боляче, навіть не розуміючи того. Одне лише слово може вбити з середини всю надію. Одне лише торкання може взірвати весь внутрішній всесвіт. Одна лише подія може перекрутити вас та ваше життя на 180 градусів. Людина не здатна вплинути на дії іншої сторони. Людина не здатна змінити думки іншої сторони. Людина не здатна? Вирішувати саме Вам.

Ми не можемо в себе закохати того, хто нас вже не кохає.

Ми не можемо повертути того, хто вже давно від нас відмовився.

Ми не можемо піти за тим, хто від нас пішов.

Ми не можемо?Можемо! Звісно можемо, - ми все можемо, але чи захочеться вже?Чи потрібно буде? Людина від тебе відмовилася. Людина від тебе пішла. Людина тебе проміняла. Людина тебе зрадила. Людина тебе втратила.Чи захочеться вже? Вирішувати саме Вам.. Насправді, глибоко в середині людина ніколи не втрачає надію на найкращє.

          Найбільше в цьому житті людину вбивають її очікування. Ми завжди очікуємо більше ніж є насправді. Ми завжди очікуємо більше ніж є самий результат наших очікувань. Наші очікування дають нам надію. Наші очікування дають нам кохання. Наші очікування дають нам сили та можливості діяти до останнього. Але в результаті все, як в лотереї. Ми можемо загадати, як воно буде, але чи буде воно саме так, - це вже діло часу.

                                     Чи боляче думати, що могло б бути інакше? Звісно.

          В такі моменти деякі з нас починають далі йти вперед без будь-яких обмежень, а деякі відразу кидають все на своєму шляху, та зупиняються, думаючи, що "Всеодно все марно, далі нічого не вийде." і навіть не знають, можливо - це і є їхня найбільша помилка в житті, а можливо - це найправельніше рішення в їх житті. Все розкривається з часом. З часом все стає на свої місця.

                                                                          . . .

             Друзі. Завжди закладалася така думка, що якщо в тебе є друг, то - це людина, яка без сумнівів буде вірити тільки тобі. Навіть, якщо всі проти тебе стануть. Це людина, яка зможе підтримати в будь-яку хвилину вашого життя. Людина, яка буде більше радіти вашому щасттю ніж ви самі. Людина, яка розуміє вас без слів. Людина, яка не буде мірятися з вами вашим становищєм. Людина, яка поряд душею.. Як показує житєва практика - не всі вміють дружити та цінувати тих, хто поряд. Деякі навіть не знають як це. В кожного з нас є цікава і не дуже історія життя друзів. Кращих друзів. 

           Розповім свою. Ми познайомилися в училищі. Життя здавалось нерушним. Час плинув, ми росли. Наші мрії здавалися нереальними. Згодом після навчання стали непереможною п'ятіркою. Постійні прогулянки, вечори разом. Здавалося жодна сварка не зможе нас розлучити. Звісно ж в кожної з нас було і є своє життя - родина, хлопці, щє якісь подруги, з якими можна було прогулятися разом, але для мене саме вони були ліпшими подругами. Час йде, в кожної своє, ми стали рідко виходити разом гуляти та спілкуватися. В мене сталося щасття. В мене сталося величезне щасття та велика відповідальність перед якою залежить не тільки моє життя. Деякий час ми бачилися. Потім все. Людина не хоче тебе ні бачити, ні слухати, але всеодно спостерігає за тобою так чи інакше зі сторони. Чи так роблять справжні подруги? В один із самих складних та відповідальних моментів мого життя від мене відвернулася людина, яку я вважала - подругою. Наша п'ятірка розділилася на 2 частини. На 2 берега, між якими океан. В жодної з нас немає сил перейти цей океан, бо ніхто не баче сенсу. Всі втомилися. У всіх почалося доросле життя. Людина відвернулася, за спиною говорила не сумісні речі. Чи важко прийняти? Незнаю, я не прийняла дану ситуацію за дорослий вибір. І напевно ніколи не прийму. Завжди вважала, що подруга зможе зрозуміти твій стан. Завжди вважала, що зможуть не давати поради, а просто з тобою помовчати, тим самим мовчанням зрозуміти тебе душею, а не правельним чи не правельним вашим вчинком.. Раніше, можливо і хотілося б порад, але не зараз. Хочу тиші. Коли всередині все кричить, то ззовні не хочеться шуміння.. Лише тиша дає думкам всередині стати на місця..

                                                                            .  .  .

              Не люблю коли питають " Що сталося?" на мою зміну настрою. Яка різниця, що сталося? Я людина. Я теж іноді сумую. Мене теж, щось бентежить. Я теж заходжу в глухий кут, з якого незнаю, як знайти вихід. Я теж плачу.. Вас ніхто, ніколи не зможе зрозуміти. І це є очевидність сьогодення. Тільки ви самі. Я розумію, що вони питають бо хвилюються, але..

                                                                              .  .  .