Епілог

Той еліксир життя став останнім не тільки для них обох, а й для всього людства. Крісу вдалося пробратися в організацію та знищити навіть будь-які натяки на нього, а повірте, над таким він навіть не задумувався. Чим менше техніки буде в "мудрагелів", тим їм буде легше – от така проста істина крутилася в його голові. Тож, як ви вже зрозуміли, на щастя така тактика подіяла.

А ще він прихопив з собою таку собі сироватку, що знищує залежність між людьми та "мудрагелями", через яку перші мусили вживати еліксири життя. Не скажу, що все пройшло безпроблемно, але Кріс також відкрив у собі схильність до техніки, тож як тільки він опинився на кораблі, то почувався непереможним. Тому й не дивно, що він вийшов з головного корабля без ані найменшої подряпинки. Не скажу, що без синців, але ніколи не буває нічого ідеального. 

З Роксі ж все було добре. Еліксир подіяв і знову повернув її до життя. Хоча оце все зіграло з ними злий жарт – тепер Кріс був старшим на кілька років за свою обраницю, а не навпаки. Сама ж Роксі втратила понад двадцять місяців життя. Скажу вам - це всього лише невеличка плата за таку розв'язку. 

Проте звісно, що на цьому боротьба не припинялася. І поки Лінда розробляла копії сироваток, команда боролася за своє вільне й спокійне життя поруч з друзями та коханими, за теплі вечори в колі родини, за посмішки, які не зітруть ні ніякі вибухи, ні постріли. А до них постійно приєднувалися все нові й нові добровольці, що зрозуміли – ховатися далі не можна. Або ж просто усвідомили, що групками легше знешкоджувати ворога, ніж поодинці. 

І ні на що не натякаю, але ще за два роки потому Кріс наносив останні штрихи мальовничого розпису на бузковому будинку. Самотня будівля стояла на невеличкому пагорбі біля озера. Не зовсім те, про що Роксана мріяла, але вона була в захваті. Тепер розпочиналася їх нова сходинка життя.

А трішки нижче на рівнині були два будиночки – копії одне одного. Хіба лише один був брунатного кольору, а інший мав світло-бежевий відтінок. Здогадалися чиї вони були?

Ще трішки далі височіли стіни нового міста, по якому гасала Бріт, роздаючи вказівки. Всі його мешканці як один сказали – лише найнеобхідніше, тож тепер це було єдине місто з такою мізерною кількістю технологій навколо. Але вони й не були нікому потрібні - мешканці й так насолоджувалися життям. Адже всі розуміли головну істину, яка так і не дійшла до Сейнетика та стала причиною його поразки – кохання, дружба, родина – ось найголовніше. Це і є те єдине, що здатне підкорити світ.