Розділ 4

Клав мовчав доти, поки вони не прибули на місце призначення – сусідній штат був зовсім не знайомим ні для Кріса, ні для Роксі, проте обоє з радістю помітили лише два кораблі. А це означало, що рано чи пізно можна повернути контроль над містом.

Клав здавався зовсім небагатослівним, проте поки трійця чекала на своїх у новому сховку, виявилося, що говорити той неабияк полюбляє. Він то й пояснив багато важливих деталей, про які Роксі з Крісом навіть не здогадувалися.

Клав працював на одну приватну організацію, разом з Бріт та двійнятами. Вона ще за три місяці роздобула важливі докази проти Сейнетика та його довірених осіб – сотень діток мільярдерів, яким захотілося більшого – захопити світ. Перша похибка з їх боку була в тому, що попри величезні матеріальні ресурси, які вони платили своїм стратегам та розробникам, ті почали висловлювати власну думку, що суперечила Сейнетиковим поглядам. Тому вже майже одразу випливла перша інформація про них й дійшла до організації, де працювала Бріт.

Другою ж похибкою Сейнетика було те, що він втратив частку своїх працівників і шукав нових, до яких прибився і Клав. Було лише одне невеличке «але» – в того не було доступу до секретних матеріалів і «мудрагелі» після перших своїх публічних дій, майже викрили його та почали шукати крота. Бріт, разом з двійнятами, вибралася на допомогу, а оскільки їх було замало, взяли й недосвідчених Роксану та Кріса.

– Чому ж ви довірилися нам? Адже ми могли вас підставити?– не стрималася Роксана, щиро дивуючись такій легковажності команди.

– Як би то сказати,-– посміхнувся Клав, відводячи погляд.– Ми вже давно знаємо, хто ви і що ви. Стежимо за вами вже трішки більше двох місяців. Саме ваша компанія є однією з основних фігурантів нашої справи. Дивно, що ви обоє не помічали тих захмарних сум, які переводилися від імені місця, де ви працювали.

– Це не входить у наші обов’язки,– одразу приготувалася Роксі до захисту як себе, так і Кріса.

– Так, але ми хотіли бути впевненими в цьому, тому…

– Ну привіт,– посміхнувся кароокий шатен, проходячи до кімнати, де всі зібралися.

– Брееед,– просичала Роксана. Вона донедавна вже встигла забути, як ненавидить цю людину. Він завжди підставляв її й часом мусила через нього залишатися понаднормово саме тому, що доводилося знову зробити роботу, яку Бред встигав знищити або поцупити.

– То це таки правда,– здивувався Кріс й поглянув на Роксі, немов вибачаючись.– А я думав, що ти вигадуєш.

– Стривайте, то ви підставляли лише мене?

– Ну…Розумієш, ти в компанії була значно довше від Кріса й ми подумали, що в тебе більше повноважень.

Роксана була вже готова кинутися на Бреда з кулаками, як тут до кімнати зайшла Бріт з двійнятами й напруга одразу спала. Вони важко шкутильгали, а Лінда то взагалі була якоюсь немов перекошеною та обома руками трималася за бік.

– Де аптечка?– одразу почала метушитися Роксі, розуміючи, що попри все скажено хвилюється за них і навіть рада, що в такий момент стала частинкою цієї команди.