*** 4 ***

Свіже повітря насичувало легені. Легкий морозець бадьорив. Трішки прогулявшись лісом, ми відігравалися сидячи на терасі біля обігріву. Повільно вечоріло. Навкруги все починало сяяти. Автоматично включалися гірлянди, що прикрашали будиночки та терен бази відпочинку.

 Я по-справжньому насолоджувалася тим, що відбувається. Вже дуже давно я не відчувала такого душевного спокою та гармонії. Останні роки я жила в шаленому темпі. Постійні внутрішні метання та сумніви дуже виснажували. Бували, звісно, і радісні події, дні, миттєвості… Але наша психіка завжди зосереджена на поганому. А зараз, незважаючи ні на що, я відчувалася добре. Не знаю як то пояснити, та чи взагалі є тому якесь пояснення… Може вся справа в магії свята, в красі, що мене оточувала, в романтиці, що літала у повітрі, а може у приємному співрозмовнику, що цілий день мене веселив… Не знаю… Але мені було, направду, дуже добре.

Коли настав час шикувати святкову вечерю, ми разом взялися за цю справу. Раніше у мене не було побутового досвіду з Артемом, але те, що я бачила сьогодні, мене приємно здивувало. Ми розуміли один одного з півслова. В його компанії мені було дуже комфортно та затишно. 

Згодом Артем відправив мене на гору збиратися. Оскільки ми будемо святкувати тільки удвох, то я взагалі не хотіла чепуритися, але Артем настояв. Я швидко прийняла душ, зробила простеньку зачіску та вечірній макіяж. Сукню я вибрала довгу, але не занадто вишукану, глибокого синього кольору. 

На першому поверсі повітрям розносився неймовірно смачний аромат м’яса, що викликав судому у моєму шлунку. За той час, що я збиралась Артем встиг доготувати вечерю та зібратися. Він був одягнений в чорні джинси та сорочку. Йому дуже йшов діловий образ, хоче мені він завжди більше подобався у домашньому. Чоловік посміхнувся побачивши мене та галантно запросив до столу. 

Святкова вечеря пройшла, як і весь день, в приємній атмосфері. Ми смачно їли, весело розмовляли, на телефони приймали привітання від родичів та друзів. По телевізору, на фоні, йшла святкова новорічна передача. Ми дуже-дуже багато сміялися. Коли настав час слухати новорічне привітання президента ми вже перемістилися до каміна. Я повільно пила шампанське, періодично закидувавши до рота то шматочок сира, то якогось фрукта. Коли почався час відліку до нового року Артем наблизився до мене.

— Аріно, а ти знаєш про традицію поцілунку опівночі? — Сказав він шепотом дивлячись мені у вічі.

Я сковтнула липку слину, яка несподівано утворилася у ротовій порожнечі, та нерішуче кивнула. Щоки обпік сором'язливий рум'янець, мурашки забігали шкірою. Дев'ять. Вісім. Сім. З кожним новим боєм курантів обличчя Артема повільно наближалася. Шість. П'ять. Його зіниці розширилися. Він насолоджувався моєю розгубленістю та водночас покірністю. “Але ж це не правильно!” - верещав мій здоровий глузд. А серце тим часом завмерло у передчутті. Чотири. Три. Два. Артем зараз нагадував звіря який заганяє свою жертву, насолоджуючись цим. Мій погляд метався від його шалених очей до м'яких губ. Один.

Його губи ніжно торкнулися моїх. Від цього дотику незрозуміла хвиля енергії пройшла крізь моє тіло. Внизу живота щось приємно запурхало. Невже метелики? Та ні, не може такого бути. Поцілунок вийшов майже цнотливим, але він викликав в мені шалений шквал емоцій. 

— З Новим роком, люба, — відсторонився Артем ніжно погладжуючи моє обличчя.

— З Новим роком, — автоматично відповіла. Я була настільки розгублена та вражена, що не могла зібрати думки до ладу. Що це було? А може цей поцілунок нічого і не значить? Може це я собі вигадала казна-що? Це просто така традиція, а окрім мене поряд нікого немає, от він і поцілував мене… Так воно і є. Але ж чому від цієї думки така туга на серці?

— У мене для тебе є подарунок, — лагідно вимовив Артем дістаючи невеличку прикрашену коробочку.

В каміні мелодійно потріскували дрова, грала ненав'язлива різдвяна мелодія. Язички полум'я грайливо виблискували в очах чоловіка, що сидів поруч зі мною. Я несвідома погладжувала підвіску, яку він мені нещодавно подарував.

— Як ти? — В цьому простому питанні звучало так багато суті.

— Я… добре, — відповіла з усмішкою на вустах. Я замислилася обмірковуючи своє подальше життя. Що мене чекає у новому році? — Мама каже, щоб я не переймалася майбутнім. Все, що відбувається це всього-на-всього кінець чергового етапу мого життя.

— Я не згоден з твердженням твоєї мами, — категорично виразив свою думку Артем. — Я вважаю, що це не кінець. Це початок. Початок чогось чарівного.

На якийсь час у кімнаті повисло мовчання.

— Може ти й прав, — зрештою погодилася. Раніше я не дивилася на ситуацію під таким кутом. Мені дуже імпонувало його бачення, життєвий настрій, віра в краще майбутнє. Взагалі, Артем був в моєму житті тією людиною, яка завжди надихала та підтримувала мене.

— Я впевнений в цьому, — чоловік різко наблизився та поцілував мене. Але вже по-справжньому, по-дорослому. 

Його губи м'яко заволоділи моїми. Я не чинила спротиву, навпаки, я з шаленим бажанням відгукувалася на ласку чоловіка. Він обережно поглиблював поцілунок, а я тонула в ніжності яку він в мене вливав. Я більше не відчувала те, що відбувається неправильним. Навпаки, саме зараз все ставало таким ясним та зрозумілим. Саме Артем був поруч зі мною в складні часи. Він завжди допомагав мені, був непомітною опорою. Якою сліпою куркою я була ці всі роки.

— Я кохаю тебе, Аріна, — відірвавшись від моїх вуст Артем пильно подивився мені в очі. — Кохаю. Вже дуже давно. І дуже сильно.

— Артем, це так…

— Несподівано? — Він допоміг мені підібрати правильне слово. Я погоджуючись кивнула. — Ось така новорічна несподіванка. — Лагідно посміхнувшись він знову припав до моїх губ.

На землю опустилася казкова ніч. Вона вкрила своєю ковдрою всіх мешканців планети, даруючи кожному надію на щасливе майбутнє.