Тарую час , відведений для бою
відважую печаль і сльози каяття
я не люблю... Та полюбить готова
твою журбу в захмарених очах
Я йду у тінь , молюся до нестями
своєму ідолу Перуну й Лані - див
прошу - нехай барвінком заквітчає
нам доля шлях до істинних країв
Де щастя дощ раптово нас зустріне
посеред поля диких першотрав
де сонце час завбачливо зупинить
для двох , що загубились серед мальв
Нехай лиш мить триватиме блаженство
мені однаково аби з тобою йти
у нових днів нескорене шаленство
у нових зустрічей примарені світи.
Відредаговано: 10.01.2023