Початок

Думка

Тарую час , відведений для бою

відважую печаль і сльози каяття

я не люблю... Та полюбить готова

твою журбу в захмарених очах

 

Я йду у тінь , молюся до нестями

своєму ідолу Перуну й Лані - див

прошу - нехай барвінком заквітчає

нам доля шлях до істинних країв

 

Де щастя дощ раптово нас зустріне

посеред поля диких першотрав

де сонце час завбачливо зупинить

для двох , що загубились серед мальв

 

Нехай лиш мить триватиме блаженство

мені однаково аби з тобою йти

у нових днів нескорене шаленство

у нових зустрічей примарені світи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше