Розділ 2 Меч Арея

-  Молитва – потужна енергетична слово-форма, якою Великий Воїн швидко вплітає власні внутрішні енергетичні потоки у течії Великого Джерела. Це дозволяє економити сили і не застосовувати духовний шал у бою. У тому чи іншому вигляді молитов існує п’ять. Молитва Укріплення Душевних Сил – знімає зайву нервову напругу, заряджає оптимізмом, але не притуплює увагу, підвищує стійкість зовнішньому пси-впливові, збільшує рішучість, мобілізовує фізичні кондиції організму. Молитва Гранітних Воріт – створює непробивний заслін, через який супротивник не зможе зондувати будь-які ментальні чи енергетичні прояви. Молитва Невпинного Потоку – направляє максимальний енергетичний потенціал довколишнього світу на зцілення ран і травм. Можливе застосування для підтримки у кризі соратника. Молитва Ясного Шляху – відкриває причинно-наслідкові зв'язки у конкретній точці Всесвіту на обмежений, до однієї доби, проміжок часу. І, нарешті, Молитва Сонячного Світла. Вона максимально мобілізує увесь енергетичний потенціал світлого воїна і вивільняє його у Всесвіт. Зрозуміло, що після цього той, хто проказав молитву, гине.

У залі повисла гнітюча тиша. Борис мовчав, вичікуючи дивлячись на витязя. Іван також мовчав, але дивився глибоко у себе. Що він відчував через майже тиждень нових наполегливих занять?

-   Якщо дивитись простіше – той, хто застосовує у бою Молитви, практично непереможний?

Волхв, очевидно, чекав цього дурного запитання. Усмішка презирства викривила його тонкі безкровні губи.

-  Це лише перша видимість. Енергетичний потік Великого Джерела – ізольована структура. Всесвіт добре потрудився над тим, щоб захистити основу світобудови міцними бар’єрами, важкопроникними як ззовні, так і зсередини. Інакше усі, кому не ліньки, розтягли б ці підвалини по цеглинці. Кожне порушення бар’єрів неминуче призводить до збурення Джерела, шалених витоків енергії, неминучого зламу рівноваги Всесвіту. Цунамі, руйнівні землетруси, урагани, тотальна засуха – найменші прояви цих змін у всіх без виключення світах. Тому навіть найдурнішому ідіотові має бути ясно – ми оволодіваємо Молитвами для глибшого пізнання сутності Великого Джерела і законів Всесвіту. Ми отримуємо всесильну зброю для того, щоб практично ніколи її не використовувати. Під загрозою загибелі всього живого. Я сподіваюсь ЦЕ зрозуміло?  

Борис скептично-питально поглянув на свого єдиного учня. Іван кивнув – йому було все ясно. Тепер у нього все йшло рівно.

Відпочивав він більше трьох діб. Пси-масажі, підсилений харчувальний раціон, здоровий сон, зміцнений рослинними транквілізаторами – усе це сприяло прекрасному відновленню. На ранок четвертого дня Святослав забрав його з лікарняного крила і вони відправились до тренувального залу. До старого знайомого.

Борис зовні ніяк не змінив своє ставлення до Івана. Усе ті ж різкі команди, безкомпромісність і жорсткість. Все ті ж виснажливі тренування, після яких Іван просто прилазив до себе у келію. Та змінилось внутрішнє наповнення усіх цих знущань. За невловимими енергетичними порухами, акцентами у сказаних словах, рухах і міміці Іван розумів – цього разу волхв дійсно хоче його навчити. Не продемонструвати нікчемність учня, а саме передати необхідні для виживання знання.

І витязь учився. Вчився дробити енергетичний потік уваги на десятки струмочків і прив’язувати їх до виконання абсолютно різних завдань. Щоб одночасно битись, думати, відчувати, помічати і аналізувати. Вибудовувати постійно діючу стежку для швидкого зв’язку з тваринним альтерего. Щоб черпати мудрість з мільярдів і мільярдів прожитих людських життів. Він наполегливо йшов шляхом, у кінці якого лежало втілення Сили.

У хранилище Меча, Храм Світла, Святослав увів його перед походом у спортзал до Бориса. Та новий візит до Святилища знову вразив Івана до глибини свідомості. Абсолютною відсутністю. Всього.

У знайомому коридорі, який виводив до Храму, Іван відчув мимовільний трепет, згадуючи духовне піднесення під час своїх перших відвідин цього місця. Та щось сталось.

Вони пройшли через увесь Храм – та жодна струна не заграла у душі Івана. Він кілька разів прислухався до себе – нічогісінько. Від першого захоплення не залишилось і сліду. Витязь запитально глянув на Святослава – і наштовхнувся на сумну посмішку на вустах волхва.

-  Ступаючи на цю стежку тоді, ти ще не знав, що тебе на ній чекає. Перший раз ти зайшов сюди дитиною, доброю і наївною, незважаючи на пережиті жахіття. Витязь Іван Столяр пройшов іншим шляхом, на якому платив високу ціну за своє зростання. На цій стежці ти залишив не просто життя своїх дорогих людей – там залишилась частинка тебе, яка вміє захоплюватись, наївна і світла, яка вірить у добро і чудеса. Через це більше і немає відчуття звичного піднесення у Храмі. Ще один парадокс нашої боротьби – щоб захищати Світло і Добро, ми повинні частково втрати їх у собі.

Знайомство з Мечем також відбулося не за сценарієм, який Іван написав у своїй голові. Вони увійшли у звичайну на вигляд келію в глибині Храму. На невеликому дерв’яному постаменті лежало руків’я меча на півтори руки. Звичайна форма середньовічної зброї, щоправда виготовлена з якогось білого матеріалу, на перший погляд, з дещо потемнілої слонової кістки. Руків’я було без жодного клинка. Іван прозондував його на духовному рівні – ніякого відгуку чи сліду.

-  Саме так. Слонова кістка – сильний енергетичний провідник. Людство давно помітило цю властивість, і саме тому цей матеріал так високо ціниться у всіх, хто працює з трансцендентними проявами. Але є один нюанс – унікальні властивості кістки зберігаються лише тоді, коли тварина добровільно віддає її, скидає без страждань. Для цього шамани африканських та індійських племен століттями розробляли складний ритуал дружби і довіри з живою природою, щоб пізнати її тонкі закони. Тепер ти розумієш, що масові убивства слонів заради «магічних талісманів» з їхніх кісток – це дикунська практика, яка, до всього, позбавлена всякого смислу.

Описи Святослава Іван слухав «у піввуха», борячись з розчаруванням. Це і є легендарний Меч Арея?!! Міфічна зброя, яка століттями допомагала його народові у духовній боротьбі?!! Шматок напівзотлілої слонової кістки, яка годиться хіба на «магічні» брязкальця для любителів екзотики.