Ранок у Танці

Меланія прокинулась від важкого басу, який глухо вибивався крізь стіни — сусіди, здається, досі святкували щось епічне. Вона протерла очі, встала з ліжка й потягнулась, відчуваючи, як м’язи приємно тягнуться після вчорашнього вечора. Телефон мигав сповіщеннями, але вона вирішила їх поки ігнорувати. Їй потрібен був рух, музика і Арія — її найкраще “лікування”.

Вона вдягнула спортивну кофту, зав’язала волосся у високий хвіст та швидко вийшла з квартири, вдихнувши холодне ранкове повітря. День тільки починався, але вона вже відчувала, що буде насиченим.

Студія танців зустріла її теплим повітрям і легким ароматом евкаліпту. У дзеркалах відбивалися промені ранкового сонця, що робили залу ніби сценічною. Арія стояла біля колонки й переглядала плейлист.

— Добрий ранок, сплюшко, — сказала вона, не відриваючи погляду від телефона. — Готова розірвати цей день на шматки?

— Я вже горю, — засміялась Меланія. — Давай музику.

Вони стали поруч перед дзеркалом. Перший біт гримнув, наповнюючи залу силою, що пробила сонливість в одну мить.

Арія почала різко, чітко, з акцентами в кожному русі. Меланія плавно вливалася у ритм — її пластика була м’якою, текучою, наче вода, що обтікає форму. Разом вони виглядали як єдине ціле.

Рух — перекат — розрив.

Повільний підкат — різкий поворот.

Синхронний підйом рук — каскад хвиль тіла.

Арія робила різкі удари корпусом, які Меланія одразу підхоплювала та перетворювала у плавні переходи. Їхні тіла працювали в одному темпі, ніби мали спільний мозок. Вони ловили одне одну, читали рухи ще до того, як ті народжувалися.

— Тримай темп! — вигукнула Арія, коли музика прискорилась.

— Та я лечу! — відповіла Меланія, кидаючи корпус у наступний оберт.

Вони увійшли в таку синхронність, що навіть повітря в студії вібрувало. Коли останній рух завершився і музика стихла, вони впали на підлогу, сміючись і задихаючись.

— Це було неймовірно, — видихнула Арія.

— Ми просто розірвали, — погодилась Меланія.

Після тренування вони вирішили піти у свою улюблену кав’ярню «Pink Mood». Там завжди грала спокійна музика, пахло ваніллю, а інтер’єр був ніжно-рожевим — суцільна естетика.

Марта вже чекала їх за столиком, крутячи в руках чашку лате. Вона виглядала розгубленою й трохи знервованою.

— Що сталося? — одразу спитала Арія.

Марта глибоко вдихнула:

— Дівчата… Марк мене зрадив.

Меланія з Арією переглянулись.

Стало тихо. Навіть кавомашина ніби змовкла.

— Як ти дізналась? — м’яко запитала Меланія, сідаючи поруч.

— Вчора він пішов “до друга”. Я навіть не сумнівалась… але відчула щось. Зайшла в інстаграм тієї… і там її сторіс. Він. Його рука. Його браслет. Я навіть… не плакала. Просто… сиділа і не вірила.

Арія почала гладити Марту по спині.

— Сонечко, ти не втратила нічого. Це він втратив.

Марта нервово засміялась, але сумно.

— Я думала, що він інший.

— А він — просто епізод, — твердо сказала Меланія. — Ти переживеш це швидше, ніж думаєш.

Вони замовили тортики, какао та рожевий капучино. Сиділи довго, підтримуючи подругу, поки вона поступово заспокоювалась.

Після кав’ярні Арія махнула рукою:

— Все. Дівчата. Їдемо до мене. Оголошую СПА-день.

— З шампанським? — уточнила Меланія, піднімаючи брову.

— Звісно, — усміхнулась Арія. — Плакати — це добре, але блистіти — краще.

Квартира Арії перетворилась на домашній салон. У ванній горіли свічки, пахло жасмином. Вони включили спокійну музику, повкладали волосся в рушники, нанесли маски — зелені, рожеві, глиняні.

Арія відкрила пляшку шампанського з таким пафосом, ніби то був фінал «Танців з зірками».

— За нові початки, — сказала вона, розливаючи по келихах.

— За нашу Марточку, — додала Меланія.

— І за те, щоб більше ніхто з нас не зустрів ідіота на ім’я Марк, — пирснула Марта.

Вони сміялись, пили шампанське, робили маски, пілінги, холодні патчі, обливалися ароматною водою. Меланія ввімкнула свій улюблений плейлист, і вони танцювали прямо в рушниках, поки з них спадали патчі.

Це був сміх, легкість і справжня жіноча підтримка.

Спа-день затягнувся до вечора, але Марта вже виглядала набагато краще — спокійніша, сильніша, впевнена.

— Дякую, що ви є, — сказала вона, обіймаючи дівчат.

— Ми — команда, — сказала Арія.

— Ми — тріо, яке ніхто не зламає, — додала Меланія.

І цей день завершився так само яскраво, як і почався — теплом, дружбою й відчуттям, що разом вони подолають будь-що.