Глава 6

Матвій*

Ледве не позбавили господарства, тепер ще й такий облом.

Дякую сестричко!

-Привіт. Радий тебе бачити -кажу з сарказмом. 

Але насправді правда радий її бачити

-І я братику- каже вона з посмішкою. 

А в очах вогонь. Схоже мене чекає допит.

-Давай допоможу з речами- беру її чемодан та тікаю в дім.

 Але встиг почути як Ніка каже.

-Я бачу ви потоваришували.

Я посміхнувся.

Взявши ключі від машини і телефон, я вирішив проїхатися, щоб провітрити голову.

-Ти далеко?- запитує сестра, коли я вже стою на порозі.

-Ні, трішки голову провітрю.- відповідаю і йду.

Коли я зупинився біля якогось кафе, мені подзвонив друг .

-"Може зустрінемось?"- запитує.

-"І тобі привіт. - кажу- Давай, де і коли?"

-"Зараз, можно в барі біля парка."

-"Добре ,через десять хвилин буду".- кажу і відключаюсь.

Коли я заходив в бар , Ян вже сидів за столом.

Підійшовши до нього, ми потиснули руки .

-То що, ти щось хотів чи просто скучив?- запитую.

-Скучив, давно не бачилися. Не пишеш , не звониш. Я вже почав думати про найстрашніше,  що ти женився.- сміється друг.

-Яке одруження? Я ще молодий для всього цього, не нагулявся ще- кажу йому.

Повз нас проходять троє дівчат і підморгують.

-Моя блондинка. - каже друг та починає підійматися. 

-Як завжди.- сміюся я.

Ми підійшли до дівчат, та запропонували посидіти разом. 

Якби я знав чим закінчиться цей день. Я б в ранці з ліжка не вставав...

Ми пили, сміялися, було весело. Дівчата запропонували сфотографуватися. Та в момент коли блондинка робила фото, брюнетка вирішила мене поцілувати в губи. 

Я був п'яний,  тому не дуже придав цьому значення, а даремно...

Поговоривши з другом на різні теми, не помітив як вже настала ніч. 

-Пора до дому- кажу всім.

-Я з тобою -каже брюнетка.

Я настільки п'яний, що не розумію навіщо тягну цю незнайомку до дому.

День.

Чому так болить голова? Жах. Я більше не п'ю. 

Очі відкривати не спішу, страшно.

Так, а що вчора було? Все пам'ятаю,  але як я доїхав до дому? Всі ці думки в моїй голові...

Як тут я чую стук в двері і знайомий голос.

-Добрий ранок! Вставай...- і тиша. 

Поліна навіть не договорила, вийшла й стукнула дверима.

Що сталося? Откриваю очі і бачу таку картину. 

Я голий , всі інтимні місця прикриває покривало. Але це не саме страшне. Поряд лежить дівчина , та сама брюнетка ...вона лежить в самих трусиках. 

Кабзда мені!

Чую як кіт подруги нявкає за дверима.

Намагаюся розбудити цю дівчину.

-Прокидайся! Ти як тут опинилася?- запитую в неї .

-Моя голова!- стогне вона і відкриває очі. - Ти сам мене запросив. Ніч була незабутня.

-Що, в нас щось було?- запитую.

Ну не можу ж я і цього не пам'ятати...

-Хаха,  не переживай.  Ти не зміг, але нічого,  з роками в чоловіків це буває.- сміється брюнетка.

-Вставай,  тобі пора.- кажу їй, а сам думаю як це все пояснити Поліні та Нікі.

Визвав таксі дівчині, провів її до машини та повертаючись в дім не відразу зрозумів що сам вдома.

Вирішив перевірити, та справді, дівчат ніде не було...

Беру телефон та набираю Ніку, не бере трубку. Тоді пробую зателефонувати Поліні, взагалі телефон вимкнений. 

Що ж я натворив і де мої дівчата? Стоп... мої дівчата? Що зі мною? Де той брутальний хлопець, який не затримувався довго з дівчатами. 

Поліна *

-Добрий ранок! Вставай ...- кажу заходячи в кімнату до Матвія .

Але я не очікувала побачити таку картину. Хлопець був голий, але більше всього мене здивувало не це, а те що поруч була гола дівчина.

Так почався мій день...

Ніка поїхала на роботу, тому вона всього цього не бачила. А я зібравши речі вирішила поїхати в інше місто погуляти. 

Не скажу що я дуже засмутилася ,що хлопець так зі мною поступив, але все рівно на душі не приємно. Хоча ми нічого і не обіцяли один одному.

Написавши повідомлення подрузі.

-"Ніко, мені потрібно в інше місто по справах. Все добре, не переживай. Тимчасово буду не доступна. "

Я вимкнула телефон.

Пригоди починаються. 

Коли приїхала в інше місто, купила нову сім карту, не можу ж бути зовсім без зв'язку. 

Вирішила погуляти в парку. Побачила поблизу лавку сіла відпочити.

Зайшла в інтернет, перевірити чи немає повідомлень від Ніки. Та гортаючи чужі фото, побачила знайоме обличчя.

 Матвій, в компанії дівчат та якогось хлопця. Але здивувало мене не це, а те що він цілує дівчину і це фото зроблене саме в той день коли він цілував мене... 

Від Ніки було купа повідомлень...

-"Ти де?", "Що сталося?", "Матвій тебе образив?" і тд.

-" Все добре, не хвилюйся. Мені просто потрібно трішки відпочити" 

Вирішила шукати якийсь готель, щоб переночувати. 

Увечері вирішила вийти купити собі їжу. Та коли йшла назад до готелю зіткнулася з хлопцем. 

-Вибачте, я вас не помітив- сказав мені.

-Все добре- кажу.

І йду далі.

-Дівчино, а чи можу я запросити вас на чашку чая? - запитує.

-Дивлячись з якою метою.- відповідаю. 

-Просто хочу підняти настрій такій гарній дівчині.- посміхається. 

-А чому б і ні. - кажу.

Йшли ми не довго, вирішили взяти чай та пройтися трішки. 

-До речі, як тебе звати?- запитую в нього.

-Влад. А тебе?

-Поліна. 

Хлопець розповідав анекдоти, смішні історії з життя. 

Коли ми допили чай, та вирішили повертатися назад. 

Влад попросив трішки почекати , та відійшов не надовго.

Через пару хвилин я відчуваю що не сама, повертаюсь, а там букет троянд.

-Ого. Які гарні квіти- кажу .

- Це тобі.- каже Влад .

-Дякую. А можно тебе попросити ?- запитую.

-Так, звісно.- каже.

-Давай зробимо фото на пам'ять. Давно мені не дарували такі квіти .- прошу його.

-Без проблем- каже мені.

Хлопець бере мій телефон та робить фото.