Глава 2

На наступний день я прокинувся від того що ліжко піді мною було мокре. 

-Це що за ....!- кричу.

І я бачу як Поліна швидко біжить на другий поверх. 

-Я нічого не бачила!- кричить ця стерво і сміється - Схоже що твій сечовий міхур не витримав.

-Ах ти ж с... ! - я встаю та розумію що все ліжко у воді. Дякую що хоч водою залила,  а не підпалила. 

-Агов! - кричить Поліна- Посміхнися! Тебе знімає прихована камера.

І тільки зараз я помітив телефон в її руках.

-Полін! А що ти робиш?- питаю спокійно, але руки вже сверблять надавати їй по дупці. 

-Роблю відео доказ, того що ти такий дорослий хлопчик, а в ліжко робиш пі-пі. - каже і продовжує знімати- Хм, цікаво, а коли твої "хвойди" прокидалися зранку, вони також приймали мокрі ванни ? 

-Видали відео!- кажу їй.

-Ага, вже... то не я там біжу. Це моя гарантія, що ти не будеш мене ображати. Коли ти поїдеш,  я видалю. А якщо мені щось не сподобаєтся , це відео побачать всі соц мережі.!- каже і посміхається. 

-Стерво!- кажу. 

-Що? Кажеш відправити твоїй сестрі? Хай зацінить ?- каже з сарказмом- Як скажеш. Відправляю. 

І вона починає щось натискати в телефоні .

-Не потрібно, що ти хочеш?- питаю.

Якщо сестра дізнається про це, а вона може повірити своїй подрузі... Ніка мене засміє,  вона буде знущатися з мене.

-Хм, дай подумати... три бажання.- каже ця аферистка. 

-В тебе щось впало, а це всього лише твоя губа ,обережно!- кажу і бачу цей блиск в її очах.

-Набираємо номерок... так, Ніка, відправляємо- каже і тисне щось в телефоні .

-Добре! Бажання так бажання. - кажу.

-Тільки тепер їх п'ять. А якщо тобі щось не подобається,  то не мої проблеми.- говорить Поліна та посміхається. 

-День обіцяє бути цікавим- кажу тихо, та починаю прибирати мокру білизну .

Поліна*

Ооо, це ще тільки початок. Матвій ще не зрозумів з ким він має справу. Мені його навіть трохи шкода...хахаха.

Отже коли моя помста відбулася я пішла в кімнату щоб переодягтися. Мені терміново потрібне свіже повітря. Мабуть піду в парк, прогуляюся. 

Взявши все необхідне, телефон, гроші,ключі, і блокнот для малювання та олівець.

Малювати я люблю. Взагалі я людина творча. Іноді творю, а іноді витворяю... 

Добре що парк знаходиться неподалік від дому Ніки.

І коли я вже виходила з її дому, оглянувшись, побачила як до мене швидко йде Матвій. А я що? Я його не бачила.

Швидко вибігаю і біжу куди очі бачать. 

-Поліна!-кричить Матвій.

А я не чую, взагалі. Хаха. Глуха та сліпа, але бігаю швидко.

Коли я добігаю до парку, люди на мене дивно дивляться. М-да видок у мене і справді такий що тільки сміятися можно. Погляд наче я навіжена, волосся лове зв'язок з космосом, штани трішки обляпані землею. Але то нічого, головне що я відірвалася від Матвія.

Чую як дзвонить мій телефон. Діма.

Якщо чесно,  я вже про нього встигла забути.

-Алло- кажу йому.

-Ти коли до дому ?- питає, навіть не привітався.

-Через тиждень.

-Мені вже нічого одягати, всі речі брудні. Я хочу нормально поїсти. - начинає жалітися хлопець.

Стою в шоці, як я могла зустрічатися з цим ... навіть не знаю як його назвати .

-То попери , пральна машина якщо ти не знав, знаходиться у ванній кімнаті. З їжею також щось придумаєш . - кажу і починаю злитися .

-Ти як завжди, думаєш тільки про себе.- каже мені.

-А про кого мені ще думати? Ти вже дорослий чоловік, а поводишся як мамин синок. - кажу йому.

-Ах так? Збирай свої речі тоді, не потрібна мені така стерва, що думає тільки про себе.- каже Діма.

А я стою в шоці, квартиру ми знімаємо навпіл. Тобто йти мені нікуди. Козел.

-Добре, завтра приїду заберу. Бувай!- кажу і вимикаю.

Потрібно розвіятися. Пробувши в парку три години, вирішила йти назад до подруги. А це ідея...

Набираю Ніку.

-Привіт!- кажу їй.

-Привіт подруго! Як ти там?-питає -Як себе поводить мій брат?

-Все добре, не переживай. З братом також все нормально. 

-Так?- питає подруга з недовірою.

-Справді все нормально. Я хотіла в тебе запитати.- кажу.

-То питай- відповідає Ніка.

-Можно в тебе пожити , до поки я не знайду собі квартиру. А то мені ніде жити.- кажу і відчуваю,  ще трохи й заплачу .

-Звісно,  а що трапилося?- питає подруга. 

-Я розійшлася з Дімою , він вигнав мене з квартири.  Завтра поїду по речі.-кажу їй.

-Нічого собі. Оце новина! Коли я приїду відсвяткуємо це. - каже вона - Слухай тільки виконай одне моє прохання. 

-Яке?- питаю.

-Візьми з собою Матвія, будь ласка.- каже Ніка- Щоб я не переживала. 

-Я в нього запитаю, чи він не зайнятий завтра - відповідаю. 

-Не зайнятий - каже подруга впевнено.

-Добре!- кажу їй- Повертайся швидше. Я сумую.

-Я також. Бувай.

-Бувай.- кажу і вона відключає.

Прийшовши до дому, я відчула приємні аромати приготовленої їжі.

-Ммм, як смачно пахне- кажу заходячи на кухню.

-Пригощайся- каже мені Матвій та ставить на стіл миску з відбивними та омлетом.

-Що ти задумав?- питаю дивлячись на нього з підозрою .- Там проносне? Снодійне? Яд?

-Нічого не задумав, якщо хочеш можу кожну скуштувати. - каже спокійно дивлячись в мої очі.

-Тоді що за свято?- питаю.

-А що, я не можу просто приготувати?

-Вперше бачу що чоловік готує, тому для мене це дивно. - чесно відповідаю. 

-Тобто тобі хлопці ні разу нічого не готували?- питає серйозно. 

-Ні.- відповідаю.

-Ти просто зустрічалася не з тими. Чоловік якщо кохає, зробить все щоб його кохана була щаслива та посміхалася. - каже і робить мені чай.

Я дивлюся на нього з підозрою. 

-Щось тут не в'яжеться. Ти розповідаєш за кохання, готуєш їжу. Ти що, до мене залицятися намагаєшся ?- питаю.

-Може ти мені сподобалася з першого погляду?- чи то каже чи запитує хлопець. 

-Хахаха,твій перший погляд був на моє голе тіло, якщо ти забув.