Глава 24 Ми стаємо ближче

Аміль                                                                                                                    

Моя дівчинка тихо сопить поруч біля мене. Втомлена і змучена. Заснула ще в машині, тому приїхавши до мене додому я поклав її на ліжко і примостився поруч ближче до неї. Дівчина уві сні щось промовляє і притискається ближче до мене закидуючи ногу на моє тіло. Не рухаюсь. Мені подобається. Беру телефон і друкую повідомлення своєму найкращому братові:                           

Аміль: Не приходь сьогодні додому.                                                        

Майкл: Нічого собі заяви. Де мені ночувати?                                                                     

Аміль: Ти ж розумний, вигадаєш щось, - дівчина відвертається від мене в інший бік продовжуючи спати, ну коли вона спала прямо на мені було набагато краще, - Зніми номер в готелі.

Майкл: Три умови.                                                                                                                       

Аміль: Не наглій.                                                                                                                       

Майкл: Ну тоді чекай в гостях. Проведемо час втрьох, - в голові проскакують думки як я його терплю весь цей період.                                                                                                                         

Аміль: Кажи. - коротко кидаю я.                                                                                                                 

Майкл: Перша: на вихідних злиняєш кудись з дому, одну кралю знайшов, - ця ідея не подобається мені, але погодитися потрібно, виникає план поїхати з Еммі на ту базу відпочинку, де були нещодавно - друга: готуєш вечерю весь тиждень, ну і третя: просте питання.                                               

Аміль: Ок, домовилися. Що цікавить?                                                                          

Майкл: Ти з Еммі ж зараз? - повертаю голову до сонної дівчини.                                                    

Аміль: Так, це все?                                                                                        

Майкл: Ти сильно розсердився на мене за вчинок з Еммі?                                                

Аміль: Це вже друге питання.                                                                                           

Майкл: Ну скажи, перше було очевидним. - вимагає відповіді.                                  

Аміль: Чесно сильно. Не знав би тебе і твій характер врізав би.                                               

Майкл: Дякую за чесність. Ахахах. Ну приємного вечора.                                                   

Аміль: Ага. Давай.                                                                                                                                       

Кладу телефон на тумбу і відчуваю, що Еммі прокидається, швидко прикриваю очі і вдаю вигляд що сплю. Відчуваю як дівчина притискається до мене і безсоромно розглядає з голови до ніг. Підводиться ближче і цілує щоку вимовляючи тихо:                                                                                                      

Такий милий.                                                                                                                                     

- Невже? - дівчина здригається і відстороняється, перехоплюю її і закидую на себе, вона нависає наді мною, - Скажи ще раз.                                                                                                                 

- Ти милий. - заглядаючи в очі вимовляє Еммі.                                                                                            

- Голодна?                                                                                  

Дівчина киває і підводиться. Оглядає себе і тут я розумію, що скандалу не минувати, але вона мовчить. Переодягнув в свою футболку, її одяг був мокрий. Мабуть зрозуміла. Поки Еммі приймала душ готував її улюблену пасту з морепродуктами. Дістаю келихи для вина і шукаю нещодавно подарований мені на підвищення колегами дорогий алкоголь, але його немає. Ну звичайно. Майкл. Вино. Краля. Все сходиться. Дістаю куплене мною в магазині на випадок раптових гостей.                                       

Відчуваю як мене охоплюють руку за талію з-за спини. Повертаюсь обличчям і окидаю поглядом. Залишилась в моїй короткій футболці. Приємно. Вона підводиться на носочки і цілує в шию, залишаючи там слід від нанесеного бальзаму для губ.                            

- Сідай. Тобі потрібно поїсти.                                                                                               

Ми одразу налітаємо на їжу, інколи кидаючи погляди одне на одного. Розмовляємо про все на світі, посміхаємося, так легко і щиро. Раніше таку легкість випромінювала лише вона.