Глава 19 Мене травили?

Любі читачі, нова глава очікує Вас, приємного читання❤️

Еммі

В затишній кімнаті лежавши на дивані переписувалася з ним. Мені було так приємно, сьогодні я відчувала дивні почуття, між нами існує певний зв`язок, пояснити який я не можу. Я йому не байдужа і сьогоднішній день це яскраво показав. Майкл зблизив нас і відкрив для нас шанс на спробу, я була вдячна йому. Я розуміла його мотиви, він допомагає своєму брату і для Майкла я лише друг. Це тішило мене. Однак методи зближення мене з Амілем були достатньо непередбачуваними. 

Чому виникає відчуття наче ми з Амілем давно знайомі? - ця думка не покидає мене вже достатньо давно, можливо, ми соулмейти або були знайомі в іншому житті, мої припущення забавляли мене. Та ні, не може бути, тоді в палаті лікарні я вперше його бачила. Він теж лікар як Тім, працює в лікарні в якій я лежала, збіг подій якийсь. 

Завтра я отримаю результати аналізів і це хвилює мене, вони мали бути через три дні, але мій улюблений брат зробив все, щоб вони зробили їх набагато раніше. Відчуття, що брат хвилюється більше за мене бентежило. Від його хвилювань мені легше не буде. Моя хвороба частково виникла через нього, я розуміла це, але не хотіла говорити це йому. Тоді він би знову винив себе і від цього було б ще гірше. 

Вмостившись в  ліжку відчула різкий біль в області тильної частини голови і картинки в голові. Я, Тім, Аміль сидимо на кухні вечеряємо всі разом, Аміль щось говорить Тіму, а я просто слухаю їх і знову тягучий біль від чого я запускаю руки в волосся і починаю тягнути їх від болі, тіло стягує, нестерпний біль сковує тіло, серце починає битися частіше.
В голові крутяться слова раз за разом:

- Розкажи мені про свою сім`ю. Я не буду про це говорити, тобі не потрібно знати. Я маю це знати, я розповідаю тобі все, а ти мені нічого. Ти все псуєш своїми розпросами, я сказав, що не хочу говорити. 

- Аййй. - сильний біль оволодів моїм тілом і я вже не могла контролювати себе, з кожною секундою мені було гірше і хотілося кричати від болі, - Я піду в посплю на дивані, - голос в голові не зупиняється і повторює, - Аміль, за що ти так зі мною? - тіло ще трусить, але відновлюється дихання, різкий біль поступово відходить.

Мене починають лякати ці картинки в голові, це зі мною щось не так чи я багато про що не знаю? На секунду пролітає думка чи могла б я знати Аміля і забути його як свого брата. Скільки всього збігається, його поява в лікарні, коли я вважала, що він божевільний, дивний підпис його контактного телефону, поведінка під час вечері і ревнощі до Майкла. Здається я божеволію, такого не може бути, все це занадто нереально. Якщо запитаю напряму у нього, він не подумає, що я божевільна? Якщо мені б хтось заявив таке я б точно подумала, що ця людина не в собі і з нею щось не в порядку. 

Прокинулась від будильнику, що роздратував мене з самого ранку, вчорашні думки мене не відпускали. Вірити в них я не хотіла, якщо це підтвердиться, то чому він вдає наче ми незнайомці? Можливо, мій брат щось знає, запитати у нього було чудовою ідеєю, тим паче ми мали їхати разом в лікарню за моїми аналізами. Тому швидко зібравшись вийшла з кімнати в пошуках Тіма, довго шукати не довелося, на кухні з чашечкою кави писав щось в телефоні.

- Доброго ранку, - брат повернувся в мій бік і сховав телефон, - Ти чимось занепокоєний? 

- Доброго ранку, ні все нормально, - розпитувати брата за те, що так швидко прибрав телефон не хотіла, не моя справа, але сумніви, що він щось приховує почали з`являтися, сподіваюсь у нього немає іншої жінки за спиною у Амелі, вона стала подругою для мене і дивитися на її страждання за вчинки брата не хотіла, хоча чому одразу зрада, можливо, просто справи. 

- Слухай, в мене є до тебе питання, - наливаю каву в свою чашку і повертаюсь до нього, - Не подумай, що зі мною щось не те, але я чомусь пригадую спільні моменти з Амілем, чи було таке, що ми вечеряли разом втрьох? - не помітити напруження брата було неможливо, лицо поблідніло і лише після декількох хвилин він порушив тишу.

- Чому ти про це питаєш? Звідки ти це взяла? - намагався вирівняти тон голосу з тривожного в спокійний.

- Ти чому такий напружений? - сумніви почали розвіюватися, зароджується відчуття обману, - Скажи мені правду, негайно. - тон голосу здивував навіть мене, в ньому була така міць, що брат оцепенів.

- Нам потрібно їхати в лікарню за аналізами, - розвернувся до виходу з квартири, потрібно з`ясувати це зараз, не втрачаючи ні хвилини йду до брата і зупиняю його за руку.

- Ми не договорили, скажи мені звідки всі ці спогади? 

- Мабуть це все твої сни або побічний ефект ліків, не звертай уваги, не думаю, що ви були знайомі раніше.

- Я не вірю, невже ти думаєш, що я настільки дурна і повірю в цю маячню? - мене охопило роздратування, я мала дізнатися все, що мене цікавило, але звінок мобільного телефону в кармані Тіма заплутав всі мої думки.

- Так, ми зараз приїдемо, - відповів в телефон брат, - Еммі, нам сказали швидко приїхати, йдемо, поговоримо пізніше.

З вікна машини побачила вже знайому будівлю яку ненавиділа, брат схопив за руку і ми швидко вирушили в кабінет Мітчела.

- Тім, вийди з кабінету, я не маленька дівчинка і можу самостійно поговорити, - ці слова він пропустив мимо вуха і залишився в кабінеті, - Тім, вийди.