Глава 15 Муза

Любі читачі, нова глава очікує Вас, приємного читання❤️

Еммі

В п'ятницю зазвичай йду на зустріч до Френка Вілі, але так як в компанії "NEXT" я вже не працювала, то вирішила не йти на зустріч. В цьому не було сенсу, але до мене хтось зателефонував. Незнайомий номер висвітився на екрані мого мобільного телефону.

- Я вас слухаю.

- Доброго дня, Еммі. Це я Френк, я прийшов на зустріч, а вас досі немає, у вас якісь справи чи проблеми?

- Все добре, я більше не працюю в цій фірмі, думала вас попередили про це. 

- Мені потрібно поговорити з вами. Чекаю на цьому ж місці як завжди, - після цього він відхилив звінок і не змогла промовити ні слова.

Місце в якому ми бачилися це кав'ярня неподалік від мого колишнього будинку, письменник вибрав це місце ще декілька років тому я була здивована цим збігом. Швидко одягнувши світлі джинси з білою кофтою розміру оверсайз взула зручні кеди Ванси і вибігли з квартири. Він вже чекав мене за столиком неподалік виходу і сівши навпроти побачила, він вже замовив запашну каву з булочками Сіннабони, я обожнювала їх, але почала слідкувати за своєю фігурою.

- Дякую за каву і тістечка, але мушу засмучити вас, що сижу вже на дієті.

- Ви що, погляньте на себе, ви в чудовій формі, - кинувши оком на мене пройшовся по моєму тілі, - дієта то все дурниці, з'їжте, а то я ображусь.

- Домовилися, від одного тістечка нічого не станеться, - відкусивши шматочок звернулася до нього, - Що ви хотіли обговорити зі мною? 

- Мені повідомили, що вас було звільнено, я був засмучений цим фактом, бажання працювати з'являється у мене тільки з вами, ви не проти якщо ми будемо бачитися декілька разів на тиждень, з вами в мене з'являється натхнення, можна сказати коротко ви стали моєю музою.

- Вибачте, я б залюбки допомогла вам, але я зовсім немає часу, багато справ.

- Не відмовляйтесь, я буду платити кошти, - на душі стало неприємно, гроші за спілкування, я вважала це гидким, - У вас буде час осмислити мою пропозицію, не відмовляйтесь одразу. 

- Я не думаю, що зміню свою думку, - коротко відповіла я, - Як ваші романи? Останнім часом ви мало почали випускати книжок. 

- Моя муза зникла...

- Сподіваюсь скоро побачу новини, що у вас вийшла нова книга, доречі я дочитала " Заплутані долі" неймовірний роман, це кінець чи буде продовження книги? 

- Все залежить від багатьох факторів, не можу сказати точну інформацію, мабуть ні.

- Шкода, буду чекати на наступні ваші шедеври, - на хвилину повисла тиша, - дякую вам за каву, я мабуть вже буду йти.

- Зачекайте, мабуть це не моє діло, але як у вас справи з вашим хлопцем?

- Хлопець? 

- Ви минулого разу мені розповідали про нього.

- Ви помилились у мене немає хлопця , я розійшлася з ним вже достатньо давно.

- Мабуть помилився, знаєте як пишу книги і герої наче живуть в реальному світу, писав історії і переплутав з вами.

- Розумію, ще раз дякую вам, допобачення.

Розвернувшись вийшла з кав'ярні і направилась до свого брата на роботу, потрібно було провести дослідження, до мене вже дійшла черга і швидко замовивши таксі поїхала в лікарню.

В таксі до мене телефонував номер який був підписаний Аміль з червоним сердечком, не пам'ятаю, щоб записувала його номер і до чого червоне сердечко, я ледь знайома з ним, моє лице почервоніло від цього, але не прийняла звінок, бо вже виднілися стіни лікарні, я перетелефоную йому пізніше. Брат зустрів мене біля адміністратора і швидко обговоривши з молоденькою дівчиною з білим волоссям і синіми очима в яких ще відбивалося дитинство в них він відвів мене в кабінет.

- Це ж не боляче?

- Ні, тільки нехай спробують зробити тобі боляче тоді вони матимуть справи зі мною, - обійнявши мене брат чекав на появу медсестри.

- Ти давно знаєш Аміля? 

- Чому раптом згадала про нього? 

- Цікаво, намагаюсь завести собі друзів, хотілося більше дізнатися.

- Ти про Майкла не питаєш. Тільки про нього тому я і здивувався. Скажи правду, чому питаєш? 

- Він телефонував мені на мій номер і висвітився ось цей напис, - протянула телефон брату і показала напис "Аміль❤️" ,- я здивувалась, не пам'ятаю, щоб він давав мені номер телефона.

Мене бентежило не сам факт того, що він телефонував мені як те як він був підписаний в моєму телефоні.

- Це я мабуть швидко записував номер телефону, що переплутав твій з моїм, - випалив брат, а я не розуміла як можна було переплутати телефони, в нас різні моделі телефонів, все це звучало не правдоподібно і дуже дивно.

- І як давно ти підписуєш свого друга з червоним сердечком? - я посміхалася і прикрила рот своєю лодонею, щоб стримати сміх.

- Та то все наші приколи, ми так підписуємо одне одного.

Все це викликало у мене нерозуміння, звучало і виглядало це як абсурд, але іншого пояснення я не знаходила тому перевівши тему ми дочекалися медсестру яка взяла мою кров на обстеження. В пальці покалювало і кров тонкою струєю просочувалася через пластир.