Глава 14 Допомога брата

Любі читачі, нова глава очікує Вас, приємного читання❤️

Аміль

Після важкого дня в лікарні прийшовши додому відчув, що квартира порожня. Телевізор був вимкнений, вся квартира була заповнена темнотою, лише відчинені штори пропускали світло в кімнату.

Сьогодні я звільнився як не дивно рано, ще не було навіть п'ятої години вечора, з моєю навантаженістю такі дні випадали раз на місяць, а може й два. Будучи в колись нашій з Еммі кімнаті я кинув ключі від машини на туалетний стіл, де колись лежали її речі, вона любила різні штучки для дівчат, типу косметики і кремів, вона одного разу навіть змусила зробити маску на обличчя разом з нею, ми тоді виглядали страшно і я ніколи б не погодився зробити це ще раз.

Діставши з шафи, який стояв поблизу кроваті одяг в якому було б зручно і комфортно ходити по дому побачив залишений нею один самотній кардиган.

Сьогодні я вирішив приготувати пасту з морепродуктами на дві персони, вона її так любила, а особливо цих морських, тому на її день народження я обрав ресторан "Fish sea", але я не прийшов тоді, бо був повністю завантажений роботою. Вона готувала тісто сама коли я ж просто купив пасту, в цьому ми були різні з нею, я не ускладнював нічого, коли вона робила все, щоб було приємніше для мене, вона старалася все робити, що я бажав. Тільки що закинувши пасту в гарячу воду мене відволік звук відкривающих дверей і на кухні з`явився Майкл. Він був в веселому настрої, тому сівши на стільці біля кухонного столика кинув погляд на мене.

- В мене є ідейка, - він вмів дивувати і не розумів, що вже за світла ідея з'явилася в його голові, - я бачився сьогодні з Еммі і дещо вияснив.

По моєму лиці він одразу зрозумів, що я напружений, скільки б я не говорив з своїм братом стосовно неї, його тягне ця гра і він вплутується туди, де я мав все вирішити самостійно.

- Навіщо ти з нею бачився? Я все вирішу сам, - брат хотів допомогти і я розумів це, - Це стосується тільки її і мене, не втручайся.

Не зважаючи на мої слова він розповів все про що говорив з нею.

- Ти маєш її запросити на побачення і розповісти все, так у тебе хоча б є шанс, буде гірше для тебе, якщо вона дізнається від когось іншого або згадає все сама. 

- Ти розумієш, що це не так просто? Я відчуваю провину перед нею і не знаю як дивитися їй в очі після всього. 

- Ааа, то ти тепер відмовляєшся від неї, я тепер можу запросити її на побачення?

В мені закипіла злість і не витримавши я схопив його за шиворот білосніжної рубашки, Майкл чекав цього, йому потрібно було перевірити мене. 

- Так я і очікував, - відцепившись від мене пішов діставати тарілки для нашої ввечері, зараз я був в квартирі не сам, Майкл повернувся з-за кордону і перебував у мене поки не знайде собі свій власний будинок. Ми вечеряли спокійно, але нашу тишу порушив звінок телефону, я поставив телефон на голосове, щоб Майкл теж чув.

- Мама, з ним все гаразд, ми вечеряємо і запам'ятай йому вже не п'ять нехай піклується про себе сам, - поглянув на Майкла і посміхнувся, дразнити його любив завжди.

- Ви мої сини і скільки б років вам не було я хвилююся за вас, тому перестали сміятися і розкажіть як ваші справи, - вона так ніжно промовляла до нас завжди наче ми досі були ще маленькими дітьми.

- Все супер мам, - Майкл подивився на мене і продовжив, - А ти знаєш, що у Амільчика, - не встиг він обмовитися,  як я закрив його рот своєю правою лодонею і показав знак мовчати.

- Що у нього, Майкл? 

- Дисертації пише твій син кожну ніч, ним можна пишатися, саме це і хотів сказати, він в нас кар'єрист хренов. - Майкл заразився сміхом на що я зізнаюсь теж ледве стримував сміх.

- Майкл, це що за слова? - суворо сказала мама, що ще більше розсмішило нас.

- Мама, обіцяю більше не вживати такі слова в своєму лексиконі. 

- Тато передав вам вітання і чекає вас вдома хоча б на декілька днів. Я вже маю йти готувати вечерю, бережіть себе і телефонуйте мені. Люблю вас.

Ця жінка стала мені мамою, вона допомогла мені вилізти з багнюки думок після дитячого будинку, я вважав саме її своєю мамою. Батько був хоч і суворим, але справедливим і робив все, щоб я почув себе комфортно, саме він зробив з мене чоловіка. А Майкл не сводний брат як дуже часто називають своєрідним ярликом в ситуаціях як була у нас, він став справжнім братом для мене хоча нас не зв'язували кровні вузи, але ми ніколи не звертали уваги, що не рідні. Ми були рідними і крапка. Мені пощастило з ними, вони стали моєю родиною і я став одним із Венджів. Амільчик Венджі так називав мене мій брат, бо знав це ласкаве формулювання мого імені дратує мене, хоча в одному він був правий я Венджі і залишусь ним.

Після розмови з мамою ми вирішили подивитися футбол в вітальні перед цим поприбиравши після ввечері, одне з того, що привязали нам наші батьки, ми насмітили тому і маємо прибрати. Футбол подивитися було чудовою ідеєю, але у Майкла були свої плани.

- Я кажу тобі, запроси її на побачення, зроби щось романтичне, якщо не хочеш не розповідай нічого, але зроби перший крок. 

- Як ти вже мені дорогий з своєю допомогою, - на його обличчі з'явилася посмішка, - але думаю в цьому щось є.