Глава 12 Між двох вогнів

Любі читачі, нова глава очікує Вас, приємного читання❤️

Еммі                                                                                                                                                

Вони були шоковані, що я запропонувала їм стати друзями, але вони погодилися. Вони навіть запропонували нам всім разом на вихідних поїхати кудись відпочивати, влаштувати пікнік і ми з братом погодилися.                                                                                                                                          

Всі будні дні я була зайнята пошуком роботи і навіть знайшла вакансію, але співбесіду мені назначили на наступний тиждень, тому залишалося лише чекати. Дружина мого брата приїхала сама, без племінника, він залишився ще з своєю бабусею.                                                                             

В суботу ми почали з Амелі готувати продукти на пікнік і розмовляли про всі дівочі речі, вона була чудовою, моєму братові з нею так пощастило. Вона була приваблива своєю зовнішністю і душею і ми за цей короткий час стали справжніми подругами, коли з Мією ми нещодавно посварилися коли розмовляли по відеозвязку, бо я не звонили їй довгий час і вона образилася, я маю вибачитися перед нею, бо дійсно вийшло негарно, вона хвилюється за мене. Поки ми готували закуски мій брат в цей час збирав речі і готував все необхідне для мангалу.                                                                                          

Підготувавши всі продукти, я вирішила привести себе в порядок, тому поки ще був час пішла в ванну. Прийнявши душ я обмотала своє тіло в чисто білий рушник і вирішила нафарбуватися тут. Раптом я почула як відчиняються двері і обернулася на звук.                                                                              

- Аміль? Що ти тут робиш? - я намагалась прикрити своє тіло на якому був лише білий рушник, мені було ніяково, я бачила, що йому теж стало не по собі і він відвернувся.                                             

Аміль                                                                                                                                          

- Вибач, я не думав що тут хтось є, - відкриваючи двері, щоб вийти я почув тихий голос Еммі.

- Мені погано, - вона ледве вимовляла ці слова, я повернувся і побачив, що вона трималася однією рукою за раковину, а іншою за голову, швидко підійшов до неї і притримав за спину, щоб вона прямо тут не впала.                                                                                                                                          

- Ти як? Еммі, ти чуєш? - відчуття, що вона не чує мене, я бачив як їй боляче, вона тремтіла в моїх руках, її очі були темними, вона не відповідала мені і тут відчув як вона обмякла в моїх руках. Я намагався привести її до тями, розкрутив кран води і намочивши руку легенько похлопав Еммі по лиці, але вона не приходила до тями. Взявши її на руки вийшов з ванної, відкрив двері її кімнати і поклав на ліжко, вона почала поступово розплющувати очі.                                                                               

- Тобі краще? - намагався чим холодніше сказати до неї, бо боявся, що готовий хоч зараз зірватися з місця і поцілувати її, мої думки заполонили спогади, коли ми були разом і жили в моїй квартирі, але зараз вона нічого не пам'ятає, ні мене, ні нас і мені боляче від цього, бо я усвідомив, що мене тягне до неї. Вона все, що є у мене і я не хочу бути з кимось крім неї. Лише вона заполонила мій розум і серце, лише вона існує для мене і більше ніхто не має такого значення для мене як вона.                       

- Я в нормі, дякую, що допоміг, - вона привстала на лікті і зрозуміла, що в своїй кімнаті і досі в одному рушнику перед мною.                                                                                                                            

- Ну я мабуть піду, - вона поглянула на мене і затримала погляд і я вже не міг стримувати себе, мене ще більше тягнуло до неї, я боровся з самим собою, але бажання зробити це перемогло, я промовляв сам собі: будь що буде.                                                                                                                               

Не витрачаючи ні хвилини я швидко підійшов до неї і нахилившись доторкнувся до її припухлих губ і  відчув, що вона не розуміє, що тільки що сталося, спочатку вона не відповідала мені, поки я наче голодний звір накинувся на неї, вона почала відповідати мені і я посміхнувся і продовжив далі цілувати її, інколи переходивши до шиї, але відчув як її руки вперлися в мої груди і вона намагалась мене відштовхнути.                                                                                                                                             

- Це не правильно, ми ж друзі, - тихо промовила вона, - вийди я переодягнусь і давай забудемо те, що тільки що сталося. Я просто, - вона хотіла щось сказати, але я перебив її.                               

- Да, думаю так буде краще, просто давай забудемо, мабуть мимолітнє помутніння якесь, - після цих слів вийшов з її кімнати і пішов до друзів.                                                                                    

Еммі