Глава 9 Я сам все зруйнував

Любі читачі, нова глава очікує Вас, приємного читання❤️

Аміль

"Що я відчував в той момент? Мені ж було байдуже на неї, на її почуття до мене. Була лише ціль - побудувати кар'єру і ніколи не обтяжувати себе таким, як сім'я. Але чому так боляче в душі? Можливо, це все через прив'язаність до неї, а може і ні. Не розумів чому так нестерпно боляче від цієї ситуації і як все виправити. Я плакав так, як колись в дитячому будинку одного осіннього дня. День, що зруйнував мене і мою душу повністю."      

Дитячий будинок

- Ліка, що з тобою сталося? Ти мене так налякала, - стурбована промовляв і взяв її за руку, - Ти вся бліда.             

- Братику, не переймайся, зі мною все чудово. Мабуть просто перевтомилася, тому і стало погано - сказала до мене тихим голосом і ніжно обійняла, - Ти такий нитік, просто жах, а казав, що я плакса, на себе подивись, - посміхнулась своєю чарівною посмішкою і поглянула на мене таким рідним поглядом.

- Ліка, ти єдина хто в мене є, - з хвилювання в голосі, - Лише ти.       

Обіймаючи одне одного ми не помітили лікаря, який тільки що зайшов в палату для догляду.    

- Вибачте, що прериваю вашу розмову, але мені потрібно оглянути пацієнтку, - дивлячись на Ліку сказав він і його насторожливий голос налякав мене, чомусь відчув щось неладне, але намагався відігнати від себе ці думки.        

- Так лікар звісно, - Ліка повернулась до мене і попросила вийти з палати і я її послухав, мені зараз менше всього хотілося, щоб вона нервувала через це.       

Ліка       

 - Нічого не кажіть йому, - суворо сказала, - Він не дізнається про це.        

- Ліка, ви маєте сказати йому правду, у вас мало часу залишилось, проведіть його разом з ним. Подумайте над моїми словами, - після цього лікар вийшов з палати.             

Я ніяк не могла розповісти своєму брату про свою страшну хворобу, не хотіла робити йому боляче, хоча розуміла, що мала розповісти йому все, він має знати, але не наважувалась, рак останньої стадії, вилікуватися нажаль вже було неможливо. Все що залишалось це час. Кожного дня ставало все гірше і часу майже не залишалось. Так нічого не розповівши братові проходили останні дні.         

Аміль           

Я дізнався про все вже так пізно, вона так і не наважилась розповісти мені, можливо, якби розповіла я б допоміг їй і ми разом змогли б перемогти цю страшну хворобу і все було б добре. Вірив, що коли люди підтримують і люблять одне одного це перемагає все зло, що є на світі. Після цього я завжди прагнув стати лікарем, який буде рятувати життя. Як не зміг врятувати свою сестру.        

Лікарня, теперішній час                 

Життя продовжується і безліч людей ходять коридорами центральної лікарні і лише я тихо сидів біля її палати.    

"Я сам все зруйнував, - думки в голові не давали  спокою, - я заслужив це. Я маю все повернути."  

Здалеку побачив свого найкращого друга, він прямував до палати своєї сестри і одразу помітив мене і мій стан.                      

- Аміль? - здивовано поглянув на мене - Ти що тут робиш? Мені здається казав тобі, що вона не хоче бачити тебе, потрібно перечекати певний час, дай їй осмислити все і заспокоїтися. Їй важко. Я бачу, що вона кохає тебе, з часом все налагодиться - присівши біля мене сказав він, навіть після всього що я натворив з його сестрою, він підтримує і не звинувачує.                                           

- Це сталося тепер і зі мною. Вона забула мене і нічого не пам'ятає.               

- Забула? - обійняв мене за плечі - Ти все виправиш, я знаю, що ти відчуваєш. Все пройде.           

- Я поговорю з нею. Я нарешті усвідомив, що кохаю її, вона єдина хто залишилась в мене. Я поверну її довіру. - нарешті зміг зізнатися в цьому самому собі, це справжні слова, не ті які казав їй минулого разу після її дня народження. Вони відрізнялися моїми почуттями, хоча слова були ті ж самі.       

- Я сподіваюсь на це. Сьогодні приїзжає Майкл, сходимо кудись? Давно не бачилися. - знав про приїзд Майкла, але в потоці цих подій у мене це вилетіло з голови.                          

- Ладно, ввечері поговоримо. Йди до неї, їй зараз погано, попіклуйся про неї. - розуміючи, що з Еммі має зараз хтось бути, хвилювався за неї тепер більше, ніж за все в житті.          
 

P.S Якщо вам сподобалося нова глава оцініть її. Буду вдячна за Ваші коментарі і відгуки на книгу. 
                                                                            Елізабет Лі❤️