Глава 4 Я не ідеальний, але ти мене кохаєш

Еммі

Протягом двух тижнів займалася лише роботою, намагалась не думати про нього. За цей час він не хотів мене навіть бачити, що ще більше ранило мене. Як не дивно, але приступи більше не повторювалися.

 Для нього це все нічого не означає, він робить це лише для кар'єри. Мені потрібно просто відпустити його та займатися роботою. Все з часом мине. Я розуміла, що він не був винний, але злилася на нього. Він не говорив про щось більше між нами, сама все це вигадала, це все мої фантазії. Але була зла на себе та на нього.

Збираючись на роботу почула стукіт в двері, відчинивши їх не повірила своїм очам, він прийшов до мене додому. Перше про що я подумала як він дізнався мою адресу. А друге - навіщо він взагалі сюди прийшов? 

- Можна зайти? - через мої думки  не почула його, тому він повторив це двічі, впустила його в квартиру та запропонувала чай. Заварюючи чайник зрозуміла, що він дихає мені в спину, повернулася та зустрілася з ним поглядом.

- Не очікувано. - промовила дивлячись прямо йому в очі.

- Еммі, давай поговоримо як дорослі люди, ми ж не діти, щоб грати в ці безглузді ігри. 

- Я не проти. - хоча я хотіла накинутися на нього та накричати, що це все сталося через нього, в той день він сказав, що хоче припинити наше спілкування і в мене поїхав дах від однієї думки, що я можу втратити наш хоч маленький, але певний зв'язок. 

Я дивилась на нього, коли він промовив:

- Вибач мене за те, що я сказав, дурак не подумав та ляпнув, ми були тоді на емоціях, я хочу допомогти тобі, а ти відштовхуєш. - він так щиро це казав, що я не втрималася та сильно обійняла його. Я відчула, що він готується сказати щось, але боїться, не може виговорити ці слова.

- Що? -  була занепокоєна і зацікавлена в тому що він скаже зараз.

- Ти мені подобаєшся, - сказав він і  декілька секунд не могла промовити і слова. Почуті слова вразили мене.

- Я...ти мені теж.

Він ще міцніше обійняв мене, коли наші очі зустрілись одне з одним. Я не могла відвести очей і поцілувала його, свого особистого лікаря.

З цього моменту ми почали зустрічатися, в наших стосунках все чудово, окрім моїх приступів, ще й Аміль постійно на роботі, а коли дома, то працює зі мною. Так я погодилася, щоб він мене лікував, тому після роботи він приділяв час лише моєму здоров'ю.

В його голові є місце лише для роботи і все, що взагалі не подобалося мені. Все таки в нього щось виходило з роботою, тому що він почав успішно здавати свої дисертації і пропонувати нові ідеї в розвитку медицини.

 Він став найкращим лікарем в клініці в якій працював. Я пишалася ним. Ми також почали жити разом, це занадто рано, але мене виселили з квартири за несплату і єдиним виходом було переїхати до Аміля, все краще ніж ночувати на вулиці. Раптом почула гуркіт дверей.

- Коханий, ти прийшов? Я скучила за тобою, - підійшла і міцно обійняла його. 

- Еммі, я так втомився сьогодні. Знову ці проєкти, одне й те саме, - він поцілував мене, але потім відсторонився і присів на диван в нашій вітальні. 

Я присіла поруч біля Аміля і лягла йому на груди, розповідавши про свій день вирішила запитати у нього те, що хвилювало мене.

- А що стосовно моєї хвороби? Ти щось дізнався? 

- Думки є, але підтверджень немає, потрібно ще працювати над цим, - відчула, що він дивився на мене і хвилювався, чи мені хотілося так думати.

- Я приготувала їсти, йдемо повечеряємо і будемо відпочивати, -  вирішила перевести тему, бо бачила що він і так втомлений та хоче просто відпочити в тиші. 

Ми жили разом по графіку, я піклуюсь про наш побут, а він весь час на роботі. Через неї в нас були постійно сварки, але ми швидко мирилися і все знову було добре.

- Ти забув про мій день народження 

Сьогодні день мого народження, Аміль обіцяв, що ми проведемо його разом, але ще в компанії його знайомих. Він має познайомити мене з його найкращим другом. Святкувати ми маємо в ресторані біля нашої квартири під назвою "Fish sea", там готують відмінні морепродукти, Аміль знає, що я їх обожнюю і тому обрав саме цей заклад.

Мене тішило, що він подумав про мене і мої смаки. Я довго обирала сукню, яку одягнути, все ж таки зупинилася на витонченій сукні коралового кольору. В цей час, коли збиралася Аміль був ще на роботі, але він мав вже скоро повернутися додому. Вже була шоста година вечора, а його і досі немає, він мав прийти о п'ятій, вже година минла. Мої думки були переповнені хвилюванням, а раптом щось сталося. 

Беру телефон і починаю звонити йому раз за разом, але чую одне «Абонент тимчасово недоступний». А раптом з ним щось сталося? Не розуміла, що мені робити. Їхати до нього на роботу,  чи телефонувати ще.

Коли з того моменту вже пройшла одна година згадала, що у мене є номер його колеги по роботі, можливо, вона бачила виходив він з роботи чи ні. 

- Привіт, Ірен ти не бачила Аміля? Я не можу дозвонитися до нього, - з хвилюванням ледве змогла вимовити ці слова, але намагалася тримати себе в руках.

- Привіт, він у себе в кабінеті працює, сьогодні була зустріч з головним завідувачем лікарні, його дисертацію затвердили, можливо, він скоро піде на підвищення, - мене заспокоїв факт того, що з ним все добре, але на серці стало неприємно, він знав, що у мене день народження, але знову обрав свою роботу.