Знайомство з Mr_Grey, або Катастрофа всесвітнього масштабу

Через п’ятнадцять хвилин у мене побачення всього мого життя, а я досі виправляю помилки в кошторисі, який мій бос, в народі просто “Дракон”, кинув мені на стіл годину тому. У моїй голові паніка. З таким обсягом робіт, я не встигну на побачення, де загадковий Mr_Grey чекає мене з букетом фіолетових троянд. Ми переписуємося три місяці. Він розумний, дотепний і, мабуть, неймовірно привабливий. Може це божевілля, йти на побачення до чоловіка, якого не бачила жодного разу навіть на фото, але ми обоє вирішили, що так буде цікавіше. А головне він не мій бос, котрий весь час гарчить на своїх підлеглих.

— Оксано, ви вже закінчили? — над вухом лунає голос, від якого все всередині вкривається кригою.

Я здригаюся. Степан Анатолійович стоїть поруч. Біла сорочка ідеально випрасувана, світле волосся охайно зачесане, погляд синіх очей холодний, а брови насуплені.

— Тут роботи мінімум на дві години. Давайте я завершу завтра вранці, — белькочу я, ховаючи телефон під теку.

— Звіт потрібен на вчора. Сидітимете тут поки не закінчите. Ніяких побачень, поки робота не зроблена.

Мої щоки вкривають жаром, і я не розумію, звідки він знає про мої наміри. Він що, читає думки? Чи просто бачить мою святкову сукню під офісним піджаком?

— Але сьогодні День закоханих! — наважуюся я на протест. — У мене плани, і…

— У бізнесі немає свят, — Степан навіть не дає мені договорити. — Надішлете мені звіт на електронну пошту, — відрізає він і виходить з мого кабінету, навіть не озирнувшись.

Ну все, з мене досить! Я працюю тут пів року, і за цей час бачила від нього лише суворі брови та правки. Якщо я скасую побачення, то цей неймовірний чоловік подумає, що я злякалася. Мені необхідно потрапити на побачення. Якщо він буде суцільне розчарування, то я швидко повернуся на роботу, а якщо ні… Ох, не хочеться фантазувати зайвого. Кохання не чекає, а цей Драконисько нехай сам гризе свою аналітику. Мабуть, навіть не уявляє, як це, з кимось зустрічатися. Черствий сухар! Тихо, як ніндзя на завданні, я хапаю сумочку, та вислизаю з кабінету і тішуся, що обрала місце поруч з роботою.

Залітаю в кафе, важко дихаючи. Волосся розпатлане, щоки пашать, але я тут. Озираюся навколо. Де мій загадковий містер Грей? Біля вікна бачу на столику букет фіолетових троянд. Чоловік сидить спиною до мене. Я придивляюся і впізнаю знайому постать. Не може бути! Сподіваюся, мені ввижається, але чоловік повертається і земля тікає з-під моїх ніг. У мене смикається око.

За столиком з трояндами сидить Степан. Мій суворий, безжальний бос. Він дивиться на мене, і замість звичного холоду в його очах спалахує справжнє здивування, яке швидко змінюється хитрою посмішкою. Мені хочеться сховатися, втекти, звільнитися. Проте він мене вже помітив, і махає рукою. Наче на каторгу, підходжу до нього.

— Оксано? — він підіймає брову. — Ви ж маєте писати звіт.

Я стою, хапаючи ротом повітря, як риба на березі. Може збрехати, що я прийшла, бо маю питання щодо звіту? Одразу відкидаю дурнувату ідею та висуваю претензії:

— А ви мали бути в офісі й мучити людей!

— У мене тут зустріч, — чоловік дещо знітився. — Ви стежили за мною?

— Ще чого, звісно ні. При всій повазі, але робочий день у мене закінчився, я зголодніла, захотіла поїсти, — озираюся на двері й мрію якнайшвидше звідси чкурнути.

Сподіваюся мій бос ніколи не дізнається, що я і є та сама “DarkCherry”. Такий нікнейм я вигадала завдяки своєму червонястому волоссю. Роблю крок назад, але чоловік підозріло зіщулює очі:

— Добре, замовте собі щось з собою та йдіть робити звіт.

Я стою ні жива, ні мертва, та покірно киваю головою. Підходжу до барної стійки, а Степан щось набирає у своєму телефоні. На мій мобільний приходить повідомлення і він озивається короткою мелодією. Це одразу привертає увагу боса. На його обличчі з’являється здивування:

— Дарк вишня це ви? Ну, звісно! — чоловік торохтить і не дає мені вставити й слова, — У вас волосся вишневого кольору.

Всім привіт!

Рада вітати Вас на сторінках цієї книги. Це історія про Степана, суворого боса, який, сам того не знаючи, пішов на побачення з підлеглою. Побачимо, чи є у них майбутнє. Про Степана ми читали у книзі "Терміново потрібна дитина", але тепер у нього головна роль. Додавайте книгу до бібліотеки, щоб не пропустити продовження. Буду рада, якщо натиснете на сердечко біля книги та підпишетеся на мою сторінку!

Ваша Аврелька!