Розділ 33. Дівич-вечір

З того часу минув тиждень. Даяна більше до нього не приходила. Післязавтра в неї мало відбутися весілля, тож думками вона вже готувалася до свята, але серце весь час було не на місці… Її роздуми перервав раптовий, та такий довгоочікуваний дзвінок.

— Алло, Даяно, ти що там, поснула? Ми з Олівією вчора прилетіли з весільної подорожі, вже встигли перепочити й хочемо тебе бачити в старому доброму місці!

— Ну, не кажи, не таке й старе це місце, — пролунав поруч голос Олівії.

— Загалом, чекаємо тебе в Олівії! У тебе є година на збори — і ніяких відмов! Стільки всього потрібно розповісти, та й взагалі хочемо тебе підтримати перед вирішальним днем.

«Ага, — подумала Дая. — Так сказала, наче перед битвою чи іспитом».

Дівчата вирішили влаштувати на квартирі Олівії затишний дівич-вечір. Артем поїхав у відрядження, тож ніхто їм не заважав, а Влад із легкістю відпустив Ладу. Даяна неймовірно зраділа цьому дзвінку: перезарядка була потрібна їй терміново, як і живі, а не інтернетні поради…

Коли вона зайшла до квартири, її чекав приємний сюрприз — усе було як у старі добрі часи. Дівчата надули кульки по всій оселі та подарували їй піжаму з написом «Щаслива наречена». Лада завела її за руку в коло зі стрічок:

— Усе, попалася! — засміялася вона. — Ми тебе не випустимо з цього кола, поки не відповіси на декілька запитань!

Натомість подруги почали пропонувати спокусливі альтернативи:

— Якщо не вийдеш заміж, подарую тобі свою сукню з Парижа! — мовила Олівія.

— Якщо не вийдеш заміж, подарую ящик вина! — засміялася Лада.

— Якщо не вийдеш заміж, подаруємо сертифікат на рік у салон краси! Ну що, не передумала?

— Ні, — похитала головою Дая.

— Ну, тоді поки не скажеш, чому виходиш заміж, не випустимо!

Кожна відповідь супроводжувалася коктейлями та запальними тостами з побажаннями щастя нареченій.

— Ну добре-добре, виходь! — засміялися дівчата. — У нас для тебе подарунки. Я хочу вручити те, що тобі точно знадобиться. Знаємо, що ти любиш куховарити, але не хочемо, щоб ти перетворилася на затяту господиню й уміла розслаблятися, тому тримай!

Це була книга рецептів, повністю обклеєна номерами служб доставки їжі.

— Ха-ха-ха! Одразу видно, що ви сестри! Дякую тобі, Олівіє, розсмішила!

— Тепер я! — перебила Лада й вручила їй альбом зі спільними фотографіями.

— Дівчата, я вам так вдячна! Усе так, як я люблю: по-домашньому, ці кульки, подушки, ковдри й пледи… І все в блакитному кольорі!

Подарунки розчулили Даяну: це здавалося дрібницями, але саме такі моменти й щирі емоції викарбовуються в пам'яті назавжди…

— Це ще не все, — промовила Олівія.

Дівчата попрямували на кухню, де на них чекав стіл, накритий різними смаколиками та напоями.

Розливши шампанське по келихах, Олівія взяла слово першою:

— Я хочу подякувати вам і тому твоєму колишньому, Матвію, за те, що ми зараз тут. Якби не ви, я б вийшла заміж за нелюбу людину й була б нещасливою до кінця життя… Завдяки вам моє життя розфарбувалося новими барвами. Ви показали мені, що все може бути інакше, а ваші історії надихнули мене. Те, як ви продовжували вірити й боротися за щастя… Усе так добре склалося, і я неймовірно щаслива: батьки прийняли наш вибір, а ця квартира — їхній подарунок нам.

— І я хочу сказати! — піднялася Лада. — А я хочу подякувати тобі, моя сестричко, за те, що зустріла Влада. У нас із ним така пристрасть і довіра! Столиця змінила все моє життя, моя мрія здійснилася… Даю, — повернулася вона до подруги, — я читала твої повідомлення. Ти знаєш, ми з Олівією бажаємо тобі тільки щастя, а з ким саме — має вирішити твоє серце. Сподіваюся, ти зробила правильний вибір. Тож випиймо за наше жіноче щастя!

Їхню розмову перервав раптовий дзвінок у двері…

— Ви що, замовили стриптиз? — здивовано поглянула Даяна на дівчат.

— Даю, ти як завжди! — засміялися ті. — Ми й самі не знаємо, хто там.

Олівія відчинила двері й одразу покликала Даяну. На порозі стояв Матвій, спираючись на тростину…

— Чому ти не в лікарні?! — здивувалася дівчина.

— Це мій останній шанс перед весіллям, Даянко моя… Я більше не турбуватиму тебе, можеш не хвилюватися. Але хочу, щоб ти знала це перш ніж зробиш остаточний вибір. Я не шкодую про жоден день, проведений із тобою, і вдячний долі за те, що вона подарувала мені тебе. Я більше нікого й ніколи не покохаю так сильно, як кохаю тебе…

Він підійшов ближче й поцілував її на прощання — з безмежною любов'ю та болем у серці:

— Прощавай, моя дівчинко…