30.1

Відкривши повідомлення, вона аж присіла на диван від того листа, який дівчина їй написала...

«Даяно…

Пишу тобі, навіть не знаючи, прочитаєш ти його чи видалиш у кошик назавжди, але сподіваюся на перший варіант, оскільки ти розумна й терпляча дівчина. Я не думаю, що ти пробачиш мені всі мої викрутаси й відразу все стане так, як було. Мені вкрай важко дається цей лист з одного боку, а з іншого — я рада, що можу написати тобі. Це маленький шанс на те, що все можна повернути…

Мені боляче від усвідомлення, що більше не зможу поговорити з тобою по душах, як після твого дівич-вечора, згадувати, як ти прикривала мене перед бабусею, відганяла нав'язливого хлопця, який переслідував мене, повчала та була мені як старша сестра, яка завжди приходила на допомогу. Такої дівчини, як ти, у мене ніколи не було… Після втрати батьків я створила свій власний світ, куди мені важко було підпустити когось — не через те, що я не хотіла, а через острах знову когось утратити…

Мені тебе дуже не вистачає… І мені боляче, що тебе більше немає в моєму житті. Прости, що не слухала тебе через ці дурні ревнощі. Я багато чого зрозуміла й відчуваю провину перед тобою в тисячоразовому розмірі. З самого початку вашого знайомства з Матвієм я вставляла вам палиці в колеса, аби ви не бачилися, стерла твій номер з його телефону, вигадала хлопця… А ти, напевно, здогадувалася й мовчала, щоб не розсварити нас із братом. А я цього не цінувала... Прости мене, якщо сильно образила тебе.

Я листувалася з Ладою, але вона фактично нічого про тебе не розповідала… Ми весь цей час жили як на війні. Бабусю Віка довела своїми сварками та розіграла сцену, ніби її забрала швидка (через що бабуся мусила переїхати на дачу). А мене запроторила в реабілітаційний центр, підкинувши пакет із травою. Мені довелося докласти чимало зусиль, щоб звідти вибратися, адже я знала, що ніхто не допоможе — навіть брат, бо він сильно запив…

І ще одне, особливо важливе… Якщо ти зараз не сидиш, то краще присядь, бо новина буде шокуючою: Матвій тобі не зраджував, а Віка від нього не вагітна! Вона це все підлаштувала…

І перш ніж ти ухвалиш якесь рішення, прошу, згадай усі наші радісні моменти.

Потрібно дякувати долі за те, що вона нам дає. Кожна справа потребує твоєї душі. Те, що не приносить морального задоволення, що тисне на тебе — це важка й непотрібна ноша. Треба робити те, до чого лежить серце, що приносить радість — і тоді будь-який шлях не буде важким.

Найважливішим для людини є щастя, яке живе в нашому серці, а серце — у коханні. І це кохання нескінченне, воно існуватиме завжди. Воно не залежить від місця проживання, від грошей, від посади чи здоров’я... Ти можеш знову бути щасливою з тим, хто тебе по-справжньому любить — головне захотіти цього… Я щиро хочу, щоб ти була щасливою. Дізнавшись правду, зроби правильний вибір…

З найкращими побажаннями, Ірма».