29.1

На передодні весілля прийшов Артем, вони не спілкувалися з того моменту як посварилися.
Зібравшись духом він подзвонив Олівії у двері. Вона відкривши зраділа що він все ж прийшов, але особливо емоцій не подавала при подружках і родичів, які зібралися у неї у квартирі.
— Олівія я не можу без тебе, мила моя, сама чудова і неповторна, я впевнено заявляю, що без тебе мені не прожити ані дня і ні хвилини, ти — моє світло у житті, мій успіх на шляху, моя любов у серці, моя надія в душі. Я пропоную тобі свою руку і серце, я обіцяю тебе завжди любити й піклуватися про тебе, я зроблю все, щоб ми були щасливі. Стань моєю дружиною, кохана.
Він став на коліно і витягнув з кишені золотий перстень.

Це побачила мама Олівії й взявши коробку викинула і вигнала його. Замкнувши двері, донька хотіла побігти за ним, але вона стояла під дверима і не пускала її.
Був жорсткий скандал при всіх хто був у квартирі. Олівія не змогла зробити цього за всіх, вона піднесла долоню до рота, боляче прикусила палець, щоб не закричати від болю та образи яка рветься назовні.
Всі побачили якою стала її мати через гроші. Їй було соромно за неї та мати стояла на своєму.

Напоївши бідну Олівію дозою заспокійливого дівчині цілу ніч снилися кошмари що її викрав якийсь чоловік. Вона відмовлялася залишатися в його будинку, але свекри подзвонили її батькам і ті сказали їй залишитися, боялися того, що скажуть люди — за звичаєм дівчина, переступивши поріг чужого будинку, змушена вийти заміж. Так і їй довелося погодитися на шлюб. Вона ніби прожила і побачила все життя з тим незнайомцем вона уві сні без зупинки плакала, кожен день. Відчувала себе самотньою, не знала, що робити і як далі жити. Спочатку жили в розумінні, але потім ставлення почало змінюватися. Він почав часто влаштовувати скандали, а іноді навіть бив. Одного разу він так сильно побив, що я пішла у свій будинок.
Це була жахлива ніч перед майбутньою подією.

Весілля – відповідальний захід у житті кожної дівчини. Воно приносить безліч хвилювань, переживань, радості та багатьох інших емоцій і переживань. Для Олівії досить напружена подія.
Ранок нареченої – це окремий ритуал, якого чекає майже кожна незаміжня дівчина. Ось тільки не вона, не з ним. В цей день пам'ятні фотографії, де ти юна, свіжа, як бутон троянди, в красивій білизні, з мрійливим поглядом, легковажна і спокійна, трохи грайлива і весела. Вона встала раніше за всіх потік думок та її сни й те що зробила мама не давало спокою вона вичитала що за даними ООН, п'ятнадцять мільйонів людей у всьому світі живуть в шлюбі не по своїй волі. Жінки, яких чоловіки вкрали або які вийшли заміж за наполяганням рідних,
Так, здавалося б, ніхто холодною зброєю дівчині не загрожує і в непритомному стані в РАЦС не веде. Вона завжди може відповісти батькам: «Ні!» Але от сказати це саме «ні» дуже важко.
Тому що ти говориш його людям, яких щиро любиш і які люблять тебе. Яких ти звик слухатися. Які, і ти це точно знаєш, бажають тобі тільки щастя. Тим більше, що вони прожили довше, а тому краще знають життя і людей навколо.
Тому знову спливає питання: «Що робити?» Послухатися все-таки батьків або наполягти на своєму? А раптом ти помиляєшся, а вони мають рацію?
Або навпаки, вийдеш заміж примусово і будеш жити, як наші прабабусі?
Вибір має бути зроблений сьогодні... Олівія знала що відповісти на весіллі, мама хотіла весілля буде їй весілля...

І тут перервав її дзвінок двох подружок нареченої, одна десь застрягла в якомусь селі, а інша взагалі трубку не бере.
Всі були в паніці, бо потрібно було знайти двох дівчат і мама недовго думаючи просить Ладу і Даю.
Лада дивиться на Олівію, але сестру мама напоїла заспокійливим що вона не подавала ні емоцій ні позитивних, ні негативних...
— Тьоть Надь я не можу, — відповіла вона їй...
— Ну чому ти ж сестра ну і що, що, по батькові, до речі він сказав що під'їде прямо на церемонію. Виручи сестру або їдь додому, — вона довго її не просила поставивши ультиматум.
Сперечатись було ніколи тому без особливого бажання вона погодилася весілля було у вишуканому смарагдовому кольорі. Переодягнувшись вони виїхали за місто на виїзну церемонію.
Вона відбувалася у прекрасному місці, позбавленому метушні, наповненому красою і спокоєм. У цьому океані свіжості й простору, серед багаторічних дерев, на березі мальовничого озера. Біля ресторану, в якому його масивні колони навіювали відчуття захищеності та спокою. Зал виконаний в аристократичному стилі, створив атмосферу вишуканості. Літні майданчики з терасою на воді й галявина під розлогим деревом. Спокійна гладь озера, лебеді, шовкова трава, м'які тони в інтер'єрі — справжній затишок заміського маєтку. Класична європейська кухня, делікатеси, страви з печі, і це чекало їх сьогодні після церемонії.

Веселилися всі, але не чотири людини, які були замішані в їх історіях....
Коли гості вийшли з машин вона забігла в туалет ресторану щоб перевести дух від хвилювання яке вже не стримувало жодне заспокійливе.
У цей момент її чекав за дверима рідний батько. Коли вона вийшла, вона трохи затнулась оскільки не бачила його довгий час. Емоції накрили її та вона підбігши обняла та заплакала.
— Дочка моя Оливочка, що таке? А хоч не кажи. Я тобі скажу як батько і як чоловік, а ти вибирай сама... Подивившись на нього вона уважно слухала
— Так я вчинив не красиво стосовно до твоєї мами та її характер почав мене з'їдати морально і це не могло довго тривати не було тієї любові, яка спалахнула у нас... І також з мамою Даяни, але там складніше... Я перед вами винен, але хочу сказати одне заміж потрібно виходити по любові... гроші йдуть, час тече швидко і дуже прикро якщо ти проживеш своє життя з коханим через борг перед батьками.... Ти втратиш своє право на щастя, бережи донька це право інакше ти втратиш себе так і не пізнав що таке жити щасливо і виховувати дітей в любові.

Договоривши в цей момент зайшла її мама
— А це ти...з'явився, Олівія рідна пішли, нічого тобі з ним базікати він так для масовки...
— Ну, стерво ж ти Надя
— Це завдяки тобі мій колишній чоловіче.
Два батьки вели її під руки до арки де її чекав Влад, який дивився то на Ладу яка стояла з Даяною і ще однією подружкою напроти нареченого і його свідків та на Олівію яка була дуже бліда. Червона доріжка усипана пелюстками троянд була така довга що її то кидало в жар то в холод що ось-ось вони одружаться.
Сукня у неї була розкішна найдорожча з колекції відомого модельєра. Кожна наречена хотіла б собі таке, але не Олівія, не сьогодні.

Все було як в американському кіно стояли три дружки з одного боку і три дружби з іншого Ладі було боляче дивитися на церемонію і слова, які звучали на церемонії немов пісок потрапивший у вуха, Даяна придивлялась за нею...
Вони підійшли до моменту реєстрації та згоди..
— Владиславе, чи згодні ви кохати оберігати Олівію в горі та радості?! Запитала реєстратор шлюбу від РАЦСу
На що він відповів
— пробач Олівія, але я люблю твою сестру.
— Лада трохи похитнулася, продовжив я не одружуся з тобою, зрозумівши вона відходить у бік, де він зізнається у любові Ладі.
— Я не знаю що ти зі мною зробила Ладо, ще ніхто ніколи так не полонив моє серце і мою душу, я на тебе страшенно злий, але і настільки ж я тебе люблю. І сьогодні я хочу взяти в дружину ту яку дійсно люблю всім серцем, навіть якщо мені доведеться відмовитися від спадщини, бо ніякі гроші світу не варті щоб втратити тебе.

Він став перед нею на коліно взявши за руку запитав, — моя Ладочка ти вийдеш за мене?
— Так, киваючи головою в неї покотилися сльози не роздумуючи та не сумніваючись ні на секунду. Їх любов скріпив палкий поцілунок.
В цей момент на церемонію забігає Артем і кричить, — я проти!Олівія чуєш?! Дівчина сміється та біжить до Артема в обійми. Родичі в непорозумінні переглядаються що буде далі, але батько Влада підтримав вибір дітей та на весь зал пролунало: - Дорогі гості сьогодні зіграємо два весілля Влада та Лади й Олівії та Артема!
Даяна була безмежно рада за друзів і те що в них так все вирішилось у неї самої скоро має бути весілля, але такого почуття вона поки що не відчувала до Єгора.
А мама Олівії була в збентеженні но це рішення підтримав батько Владислава тому вона думала що він не розірве відношення в бізнесі.