Розділ 27

Поки Лада переживала власну драму, яку сама ж і заварила, її подруга збиралася поїхати з Єгором та його друзями на природу з ночівлею в наметах. «Життя триває, — думала Даяна, — і якщо є можливість, потрібно їхати». Вона хотіла взяти дівчат, але їм було не до веселощів: у цей момент їм потрібно було пережити та осмислити все...

— Може, мені залишитися? — запитувала подруга в Олівії.

— Ні, їдь! Ви ж давно домовилися з Єгором та його друзями. Я як-не-будь із нею сама впораюся. Ти й так нещодавно відійшла, тут розмови зайві: ти будеш тільки сидіти та спостерігати, а вона жалю не любить, сама знаєш...

Одягнувшись у комфортний одяг і зібравши все необхідне, внизу вона побачила все ту ж компанію, що й у поїздці в Карпати.

— О-о-о, Даяно! — дівчата підбігли до неї обійматися. — Ми так раді тебе бачити знову! І що, цей шибеник зміг тебе підкорити? — посміхалися Любка з Вірою.

— Ти тільки нічого не лякайся, — додав Вова. — Нас сьогодні буде багато, побачиш велику дружну сім'ю Єгора, — з радістю оголосив він цю звістку, про яку Єгор їй не договорив.

— Привіт, кохана, — Єгор поцілував її та поклав речі в багажник. Він любив піклуватися про неї, це було видно відразу.

— Ну що, поїхали, хлопці! Попереду барвисті вихідні!

Увімкнувши музику голосніше, дівчата співали пісні та сміялися. Даяні однозначно подобалася їхня компанія: немає ні заздрощів, ні злості.

— До речі, Даянко, я думала, ти відмовишся, — додала Любка.

— Чому? — здивувалася вона.

— Ну, ти дуже... як тобі сказати... не пацанка взагалі.

— Ще чого не вистачало! — додав Єгор. — Серед нас двох пацаном повинен бути я, — гордо заявив він.

— Ні, ну Єгоре, ми-то щороку їздимо так, а вона — вперше. Відпочинок із наметами — свого роду випробування. Ніякого звичного комфорту, благ цивілізації, усіх побутових підручних засобів — лише найнеобхідніше та найважливіше.

— Найважливіше в неї — це я, — усміхнувся він.

— Ну, чому? Менше людей, більше гарних краєвидів та відчуття свободи — саме це і є насолода. Я не завжди віддаю перевагу комфорту, я віддаю перевагу яскравим емоціям. Твоя думка про мене помилкова, — заперечила Даяна.

— Та, Любко, що ти так... Вибачай, Даяно, вона в нас прямолінійна, говорить усе, що думає, до цього звикаєш з роками, — жартує над нею Віра. — Як на мене, якщо ти любиш природу, не боїшся дискомфорту, тоді це саме те, що потрібно. Природа навколо, скрізь і завжди — ти в буквальному сенсі слова зливаєшся з нею й стаєш єдиним цілим. Неймовірно свіже повітря, яке бадьорить і наповнює здоров'ям кожну клітинку тіла. Неймовірно мальовничі місця, барвисті світанки й вечори біля вогнища.

— Так, я повністю згодна. Коли ти живеш у столиці, яка заворожує, це поступово набридає. Думки губляться на тлі шуму машин, міські пейзажі встигли набриднути, ріже око нав'язлива реклама — і ти розумієш, що терміново потрібне перезавантаження. Зміна обстановки — чудовий спосіб скинути втому від туги.

Вони приїхали в село Ясногородка, яке знаходилося за п'ятдесят кілометрів від Києва.

Неможливо було не оцінити запахи соснового лісу, Київське водосховище, піщані пляжі, свіже повітря й чистоту. Тут було багато місця для наметів.

Перед поїздкою вони закупили необхідні продукти та підготували потрібні речі: аптечку, намети, мангал, теплий одяг, ковдри, підстилки, посуд, засіб від комах.

Вони приїхали першими, знайшли хорошу точку для розміщення й розклали намети, облаштувавшись у цілому. Потім під'їхало ще три машини — усього їх було близько двадцяти осіб.

— Нічого собі компанія! — сказала Дая й подивилася на Єгора.

— Ну так, — посміхнувся він їй.

По приїзду вони розклали покривала й розпалили багаття для шашликів. Кожен був при ділі: деякі грали м'ячем, хтось навіть стрибнув та скупався у воді, хоч і не сезон.

Але Даяна й не здогадувалася, що чекає на неї ввечері та чому він стільки друзів покликав.

— Даянко, підійди до мене, — покликав її Єгор, який чаклував навколо шашлику, нанизуючи м'ясо на шампури. — Дівчата з нарізкою самі впораються. Це мій фірмовий шашлик. Оскільки ти моя дівчина, хочу поділитися з тобою рецептом, але в сім'ї готую його я, — посміхнувся він.

— У сім'ї? — здивувалася вона. — Що за натяк...

— Слухай, щоб шашлик був смачний, потрібно взяти свинячий ошийок — це класика. У свинини досить жирне й ніжне м'ясо, яке швидко вбирає маринад і не пересихає при приготуванні. Але запорука успіху хорошого шашлику — у правильному маринаді. І ще один секрет: чим довше маринується м'ясо, тим воно м'якше.

Нам знадобляться:

• свинина;

• ріпчаста цибуля;

• спеції та сіль на ваш смак;

• можна також додати трохи зелені.

Приготування: Свинину необхідно нарізати шматочками. Їхній розмір залежить від пори року: якщо на дворі весна або літо, шматки повинні бути великими, у такому разі вони виходять дуже соковитими. Якщо ви збираєтеся готувати шашлик узимку, то шматочки повинні бути трохи меншими, щоб вони змогли нормально просмажитися. Далі якомога дрібніше потрібно нарізати цибулю й ретельно перемішати її з м'ясом, після чого додаємо туди сіль і спеції та ставимо на дванадцять годин у холодне місце для маринування, накривши тарілкою, а зверху — банкою з водою: так воно буде маринуватися у власному соку. Завдяки тому, що в такому шашлику немає оцту, готове м'ясо в поєднанні зі свіжими овочами та маринованою цибулькою — ідеальна страва.

— Мені, виявляється, пощастило з хлопцем, — посміхнулася Даяна.

— Ну, голодною не будеш!

— Якщо чесно, від твоїх слів я вже зголодніла.

— При хорошому маринуванні хвилин через двадцять будемо їсти, — посміхнувся він, дивлячись їй в очі.

Попоївши, вони взялися грати в гру.

— Так, пояснюю всім правила, — говорила Любка. — Значить, «Крокодил» — це гра в пантоміму. Ведучий гри, тобто я... — додала вона.