26.2

Це був найпрекрасніший час доби для Лади. Початок їхнього дня разом — такий красивий, легкий і такий, що окрилює. Здавалося, нічого не віщувало біди в цей прекрасний сонячний ранок.

Вона засинала й прокидалася в обіймах коханої людини, і це, здавалося, могло тривати вічно. Тепло його рук, пристрасть в очах і нескінченна радість, яка наповнювала її душу... Хто б міг подумати, що така зухвала, непостійна у виборі дівчина закохається в бабія, який зміниться до невпізнання! Та й яка сама була такою ж.

Поки він спав, вона тихенько, навшпиньках, пішла на кухню, одягнувши на себе тільки його білу сорочку. Їй захотілося зробити для нього щось приємне й показати, що вона господиня.

«Добре, що є інтернет, — подумала вона, — і що не в кам'яному віці живемо». Відкривши холодильник, вона почала готувати смачний сніданок — перший у своєму житті для когось. Вона вміла посмажити яєшню та картоплю, а до решти була на «ви» — не те щоб не вміла, просто не було для кого та й бажання бракувало. Лада завжди віджартовувалася, коли під час швидкоплинних зустрічей хлопець просив її запекти курку: вона робила йому бутерброд і на додачу казала:

— Це була демоверсія, повна версія буде після заміжжя.

І, на її здивування, деякі після цього відсівалися... Вона завжди вважала, що жінка народжена для любові, а не для готування: можна балувати чоловіка, але не занадто, інакше він знецінить її працю й буде сприймати це як належне... Пам'ятається, їй казала знайома, у якої є чоловік:

— Ось він у мене любить пельмені, але його мама теж готує пельмені. Вони займають багато часу. Я вмію їх ліпити, але це довго — нехай краще у мами буде коронна страва, заради якої приїде син, ніж вона вб'є свій час на те, що можна з'їсти за п'ять хвилин...

У Влада холодильник був повністю забитий їжею, причому корисною: «Спортсмен усе-таки, — подумала вона, — і напрочуд запасливий».

І ось вона приступила до рецепта. Для цього потрібно:

• 1 яйце

• 30 грамів цільнозернового борошна

• 100 грамів йогурту

• 3 грами розпушувача

• шоколад

• цукрозамінник

Приготування: Змішуємо всі інгредієнти. На розігрітій сковороді починаємо смажити тісто, даємо трохи схопитися, кладемо шматочок шоколаду в центр і зверху покриваємо тістом. Перевертаємо на інший бік і накриваємо кришкою.

— Клас! — від захоплення тим, що в неї вийшло, їй захотілося якнайшвидше його здивувати.

Вона взяла дерев'яну тацю з ручками з боків, поклала дві кави (собі й йому) і красиво виклала на тарілці оладки, поливши їх зверху шоколадом та прикрасивши малиною, гілочкою смородини й часточками бананів.

Вона підійшла до нього, і в цей момент цілий букет емоцій переповнював її душу — це змушувало її серце битися інтенсивніше. Вона не могла згадати бодай один випадок, коли її серце калатало швидше, ніж зараз. Привідчинивши двері, вона побачила, як він недбало потягується, ніби спеціально виставляючи свій рельєфний торс. З трепетом вона глянула на нього: його заспане обличчя притягувало до себе, викликаючи бажання доторкнутися.

— Ммм, моя Ладочко! Та ти, виявляється, чарівниця! Як смачно пахне! — із захопленням мовив він.

Вона поклала тацю йому на коліна, милуючись тим, як він припіднявся й їв із великим апетитом та задоволенням.

Поївши, він відставив тацю на тумбочку.

— Іди до мене, моя господине, — він поклав її на широке ліжко, де подушки були м'якші за хмари, на гладеньке прохолодне простирадло.

— Моя Ладо, — почула вона його шепіт, — мій ангеле, моє кохання... Дякую за те, що ти є, — поцілувавши її, він почав одягатися на роботу. — Ладо, у мене до тебе буде серйозна розмова, тому на вечір не плануй нічого, добре?

Він поцілував її ніжно в лоб, застібаючи сорочку.

— Я сьогодні буду в другому ресторані, тому на роботі ми не побачимося. Не сумуй, кохана, до вечора! — з ніжністю поцілувавши її в губи, він пішов.

Вона ще не знала, що він збирався поговорити з батьком і ввечері розкаже їй усе: що збирався одружитися, але вирішив усе скасувати й відмовитися від усього, аби вона була з ним — настільки вона затьмарила його серце й душу.

Тим часом Олівія вирішила відвідати сестру. Вона нічого не сказала Даяні: тихесенько зібралася, відпросилася з роботи на пару годин і поїхала за місто, де, за словами Даяни, мала бути Лада.

Та, прийшовши туди, вона дізналася, що Лада там уже давно не з'являлася. І тут із кабінету вийшов Влад:

— Олівіє? — здивувався він. — Яким вітром? Ти що, до мене?

— Та ні, я проїжджала повз, думала заїхати поїсти.

— Повз, виїжджаючи з Києва?

— Владе, не ставай багато запитань. Ми поки з тобою не чоловік і дружина! — різко заперечила вона.

— Ну, тоді сідай, зараз офіціант підійде та прийме замовлення.

— У мене справи, вибач, мені терміново зателефонували, треба на роботу.

— Слухай, Олівіє, нам треба буде поговорити... — Не дослухавши, Олівія каже, що поспішає, і йде.

Це була її помилка: він хотів поговорити про скасування весілля...

Коли вона вийшла, Влад запитав у офіціанта, що вона замовляла, на що той відповів, що нічого — лише питала, чи є Лада...

«Лада... — здивувався він. — А звідки вона знає про неї? Невже їй Настя розповіла?» Він розхвилювався, що вона може все зіпсувати, і намагався додзвонитися до Лади, нібито вона терміново потрібна тут.

Олівія не розуміла, що коїться і чому їй брешуть... Його слова облили її окропом, настільки це було неприємно. Вона вирішила з'ясувати все й поїхала до Лади в ресторан.

Олівія була розгублена й розгнівана на сестру, не розуміючи, що за ігри відбуваються у неї за спиною... Зайшовши в ресторан, вона побачила Ладу. Коли вона гукнула її, у тієї аж випала тека з рук.

— Ладо, ти нічого не хочеш мені сказати? — суворим поглядом дивилася вона на неї. — Що за гра? Де ти ночуєш? Де ти пропадаєш цілий тиждень, я питаю?! — голос сестри тремтів від гніву.